2. Поняття мовної еквівалентності Дж. Кетфорда.

Якнайповнішим втіленням англійських перекладацьких концепцій періоду 60-х років ХХ ст. (1965) стала робота Дж. Кетфорда "Лінгвістична теорія перекладу" (Catford J. А Linguistic Theory of Translation. – London, 1965), що зіграла значну роль в становленні сучасної теорії перекладу. Книга Дж. Кетфорда – це перша спроба в англійському перекладознавстві побудувати цільну і закінчену теорію перекладу на основі певних уявлень про мову і мовлення. Вона представляється зразком послідовного розповсюдження на переклад загальнотеоретичних постулатів лінгвістичної школи Дж. Ферса, до якої належить і автор книги.

Дж. Кетфорд започаткував традицію, яка знайшла своє відображення в багатьох подальших роботах з лінгвістичної теорії перекладу: випереджати розгляд власне перекладацьких проблем викладом початкових загальнолінгвістичних концепцій. Цьому присвячений перший розділ книги, що містить короткий, але дуже чіткий опис структури мови, будови його одиниць, взаємодії мови з ситуаціями, в рамках яких здійснюється мовленнєве спілкування.

Опис мовної структури починається зі введення поняття мови як виду структурної поведінки людини, де виявляється причинний зв'язок з елементами ситуації, в якій використовується мова.

Виклавши деякі початкові лінгвістичні поняття, Дж. Кетфорд переходить до розгляду власне перекладацьких проблем. Другий розділ книги присвячений визначенню перекладу і класифікації його типів. Тут Дж. Кетфорд висуває положення, що зіграло велику роль в подальшому розвитку перекладознавства.

Сутність перекладацької еквівалентності. Дж. Кетфорд заявляє, що термін "еквівалентність" – поза сумнівом ключовий у визначенні перекладу і що центральна задача теорії перекладу полягає в тому, щоб визначити природу перекладацької еквівалентності й умови її досягнення. Значну увагу надане в книзі способу визначення еквівалентності. Дж. Кетфорд пропонує встановити еквівалентність двох уривків тексту емпіричним шляхом: аналізуючи вже виконані переклади або пропонуючи досвідченому перекладачеві перевести уривок тексту оригіналу. При цьому знайдені еквіваленти зовсім не обов'язково формально відповідатимуть один одному, тобто займатимуть приблизно однакове місце в системах ВМ і ПМ. Не будуть вони мати й однакові значення, оскільки кожна мова має власну систему значень, і, отже, значення одиниць оригіналу не можуть співпадати зі значеннями одиниць перекладу.

Дж. Кетфорд демонструє розбіжність значень еквівалентних одиниць в оригіналі і перекладі, аналізуючи склад англійського речення "I have arrived" і його українського перекладу – "Я прийшла".

В англійській фразі методом опозиції можна виділити 5 елементарних значень: 1) особа мовця: I протиставлено he, we та ін.; 2) "прибуття" – "arrive" протиставлено іншим подіям – "leave, depart" та ін.; 3) подія, що відбулася у минулому – have arrived протиставлено arrive; 4) минула подія, пов'язана з іншим моментом часу, – have arrived протиставлено arrived; 5) минула подія, пов'язана з теперішнім часом, – have arrived протиставлено had arrived.

В українській фразі виявляються 6 смислових елементів, з яких лише 3 співпадають з англійськими: 1) особа мовця: "я" протиставлено "він, ми" тощо.; 2) жіночий рід – "прийшла" протиставлено "прийшов"; 3) "прибуття" – "прийшла" протиставив "пішла" і т.п.; 4) "пішки прийшла" протиставлено "приїхала"; 5) подія, що відбулася у минулому – "прийшла" протиставлено "приходжу"; 6) закінчена подія – "прийшла" протиставлено "приходила".

Таким чином, перекладацька еквівалентність не означає ні формальної відповідності, ні рівності значень. Єдиною умовою еквівалентності Дж. Кетфорд вважає вимогу, щоб вони могли замінювати одна одну в даній ситуації, що і виявляється при емпіричному аналізі. Елементарні значення і є пучком різних ознак як сукупності ситуативних рис, які є істотними для даного тексту. Звідси витікає, що еквівалентність при перекладі виникає тоді, коли встановлюється відповідність між розрізняльними ознаками (або, принаймні, між деякими з них) тексту вихідною мовою і тексту мовою перекладу.