Особливості філософія нового часу

(XVI – XVII ст.)

Новий час називають науковою революцією яку започаткували М. Коперник працею «Про обертання небесних сфер» ( 1543р.) та Іссак Ньютон (1687р.) працею «Математичні засади натуральної філософії». Суть цієї революції визначають такі особливості:

1. Відмежування наукового знання від релігії та філософських вчень минулого. Релігія вчить як потрапити на небо, стверджує Галілей, а не як воно влаштоване, бо це я справою науки. Поступово наука ставала самостійною сферою професійною діяльності, і особливим типом знання.

2. Піднесення досвіду до рангу експерименту. Першим вдавався до експерименту Галілей. На відміну від простого спостереження експеримент є активним втручанням в природу, яке можна повторювати безліч разів різними людьми. Дані, отримані під час експерименту, не є випадковими, вони – наукові факти. Експеримент пов’язує ідею, що виникла під час логічних міркувань, з чуттєвим досвідом, внаслідок чого він або стверджує, або заперечує цю ідею. Експеримент передбачає застосування інструментів, що зближувало науку і техніку, ремісника і вченого.

3. Мовою науки стає математика.

4. Виникає потреба методу а разом з ним відбувається перетворення світу на об’єкт пізнання, а людини на суб’єкт пізнання.

5. Основні протилежні методи пізнання у філософії Нового часу: 1 – імперизм, який основою пізнання вважає чуттєвий досвід. 2 – раціоналізм визнає центральну роль у пізнанні розуму, мислення.

6. Структура філософського знання :

1. Гносеологія - теорія пізнання, вчення про сутність, форми і закони пізнання і мислення;

2. Онтологія – вчення про буття;

3. Діалектика – вчення про джерела сутність, закони розвитку.

Емпіризм та раціоналізм у теорії пізнання Нового часу

Емпіризм стверджує, що джерелом пізнання і критерієм істини є досвід. З двох джерел народження знання – чуттєвості та розуму, він віддає перевагу чуттєвості. Історично склалося так, що емпіризм розвивався переважно в Англії, оскільки Англія однією з перших стала на шлях капіталістичного розвитку, її молода буржуазія була зацікавлена у розвитку техніки і інстинктивно відчувала зв'язок її з наукою. Засновником емпіризму був Френсіс Бекон, який усвідомлював важливість наукового знання для влади людини над природою. Йому належить вислів “Знання – це сила”. Головні свої зусилля він спрямував на пошук методу наукового знання – індукції. Це хід думки від одиничного до загального. Разом з тим, він застерігав від помилок у пізнанні, які затьмарюють людський розум: “Привиди роду” – схильність розуму спрощувати явища природи, обирати легкий шлях при їх поясненнях. “Привиди печери” – відхилення індивідуального розуму (власні інтереси, схильності, які закривають шлях до істини). “Привиди площі або рингу” – підлеглість розуму загально прийнятим поглядом, забобоном, авторитетам. “Привиди театру” – викривляюча дія хибних вчень і філософських теорій. Раціоналізм – (представник, французький філософ, основоположник аналітичної геометрії Рено Декарт). Істинного занання за Декартом, люди досягають лише за допомогою розуму. Але цього ще не досить, потрібний відповідний метод. Декарт таким методом вважає раціональну дедукцію і пропонує набір правил, яких слід дотримуватись в процесі побудови суджень при пізнанні істини: 1. Включати в свої міркування тільки те, що розум бачить ясно і чітко. 2. Ділити кожну складну частину на більш прості частини для подальшого пізнання. 3. Послідовно іти від простого, відомого, до складного невідомого. 4. Не робити ніяких пропусків у логічних ланках дослідження. Рухайся від загального до одиночного.