- •Філософія як предмет
- •Специфіка філософського знання.
- •Функції філософії
- •Світогляд та його структура
- •Типи філософського світогляду
- •Західна та східна моделі філософії
- •Своєрідність давньоіндійської філософії
- •Буддизм
- •Китайська філософія (Конфуціанство)
- •Антична філософія
- •Філософія Сократа
- •Платонівське вчення про ідеї
- •Філософія елліністичного періоду
- •Філософія середньовіччя (апологетика, патристика)
- •Тома Аквінський – систематизатор середньовічної схоластики
- •Філософське відродження
- •Розвиток натурфілософських вчень в епоху відродження
- •Особливості філософія нового часу
- •Філософське вчення Канта.
- •Києво-Могилянська академія
- •Філософія г. Сковороди
- •Філософія т. Г. Шевченка
- •Філософські і соціально-політичні погляди і. Франка
- •Філософія Ноосфери в.І. Вернадського
- •Марксистська філософія
- •Філософія “надлюдини”. Ніцше
- •Філософський психоаналіз. З. Фрейд
- •Екзистенційна філософія. М. Хайдеггер (1880 – 1976рр.)
- •Екзистенційна філософія. Альберт Камю(1913 – 1960рр.)
- •Концепція “деміфологізованого” християнства. Німецький богослав Бультман
- •Структура буття та місця в ній людині
- •Матерія (Філософське поняття матерії)
- •Закони універсального зв’язку – основні закони діалектики
- •Категорії діалектики
- •Проблема людини у філософії
- •Роль філософії у житті суспільства і особистості
- •Проблема антропосоціогенезу
- •Індивідуальна суспільна свідомість. Структура суспільної свідомості
- •Сутність пізнання
- •Основні форми і пособи пізнання
- •Проблема істини у філософії
- •Методи пізнання
- •Філософська концепція творчості
- •Творчий синтез
- •Філософське розуміння практика
- •Філософське розуміння культури
- •Антропосфера, соціосфера, біотехносфера
- •Народонаселення та теорія Мальтуса
- •Глобалізація світу та ідеологія глобалізму
- •Філософське розуміння економічного тоталітаризму
- •Філософія і майбутнє людства
- •Філософія про проблеми кризового стану культури
- •Особливості філософія нового часу
Західна та східна моделі філософії
Між європейською філософією , з одного боку, та індійською і китайськими – з іншого, існують відмінності. Дослідники культури дещо умовно називають західну культуру, а отже і філософію, екстравертною – націленою на оволодіння цілим світом. Тобто таким, що рухається від релігії до науки. Звідси зв`язок: філософія – наука –техніка.
Остання і є практичним втіленням світоглядних ідей, спрямованих на оволодіння світом. Індійську і китайську культури вважають інтроверт ними – спрямованими на оволодіння внутрішнім світом. Звідси вчення про медитації, практики морального самовдосконалення тощо. Якщо Захід у своєму розвитку йшов шляхом активного перетворення природи і підкорення її людині, то Сходові завжди була чужою ідея панування над природою. Навпаки, тут завжди культивувалося дуже дбайливе, навіть релігійне ставлення до природи, до всього живого в ній. Схід орієнтується не на заміну зовнішніх умов людського існування, а на розвиток самої природи людини – на морально-духовне вдосконалення особистості, на розвиток її психічних і фізичних можливостей, на гармонійність і цілісність її внутрішнього світу. Водночас, дивним є те, що саме східна філософія найбільш точно визначає вік становлення Всесвіту і Землі:
Наука стверджує, що Всесвіт існує 17 млрд. р. Біблія – 7 тисяч років до н. е. Індійські Веди – 17 млрд. р.
Наука стверджує, що Земля існує 4 млрд. р. Індійські Веди – 3,5 млрд. р.
Наука стверджує, що живі організми виникли на Землі – 1 млрд. р. тому. Цю точку поділяють і Веди.
Своєрідність давньоіндійської філософії
Першим пам`ятником міфологічно-філософської думки Стародавньої Індії були «Веди» (слово «веди» означає в перекладі «знати», «відати»). Веди були написані 2 тисячоліття до н.е. і найдавнішим літературним витвором людства.
Найбільш чітко філософський аспект Вед, виражений в «Упанішадах». Упанішади означає «прихована таємниця» вчення про Брахму, або світову душа і сутність світу. Брахма не є собою, як Бог у християнстві, це – Дух - Брахма пронизує Всесвіт, то в Упанішадах висловлюється думка про те, що в світі діє універсальний закон якому підпорядковується і становлення окремих тіл і явища і великі Космічні періоди розвитку.
Саме в Упанішадах вперше висловлена думка відплати у потойбічному житті за земне життя (карма) і сформульована ідея про те, що душа людини безсмертна і після смерті свого «господаря» переселяється в інше тіло: людини, тварини, чи навіть рослини.
Це залежно від поведінки людини за її життя. Саме ж перевтілення називається – реінкарнацією, а шлях перевтілень – сансара. Нагородою за правильне життя є піднесення душі до всесвітнього духу – брахмана, злиття з ним і отримання вічного життя. Брахманізм має різні напрямки.
Ортодоксальні – ті, що дотримуються традицій: санкх`я, н`яя, вайшешика, йога, міманса, веданта.
Неортодоксальні – ті, що відмовляються від духовного зв`язку з Ведами: джайнізм, буддизм червака.