Філософські і соціально-політичні погляди і. Франка

Філософські погляди І. Франка складались під впливом національної духовної культури, марксизму і частково позитивізму. У розумінні історії він відстоює ідею закономірності суспільного поступку й виявляє елементи матеріалістичного осягнення прогресу, зокрема роль економічного життя як одного із чинників еволюції. Своєрідним є відношеня Франка до соціалістичних ідей: він знаходив їх привабливими,але вказував. Що соціалізм не можна зводити лише до економічних чинників, а слід враховувати і духовні фактори людини і спільнот. Тому соціалістичні ідеї слід доповнити християнською духовністю.

Загалом можна відзначити, що стрижневою ідеєю філософського та естетичного пошуку І. Франка є ідея особи, індивідуальності, вільної в громаді, але не вільної від соціуму. Ще в “Каменярі” сформований погляд на покликання героя – присвятити себе прокладанню народові шляху у щасливе майбутнє, це людина яка є носієм духу, “вічним революціонером”. Розвиток цієї теми зумовлює в подальшому аналіз ідеї: “народ і особистість” в різних аспектах: конфлікт громадського і особистого, вірність народу і кара за зраду, готовність віддати життя за щастя народу. Визначаючи спільноти через які людина здатна реалізувати себе, Франко акцентує увагу на нації. Саме нація, на його думку, становить невід’ємну органічну складову частину історичного процесу. Вільний розвиток індивіду неможливий без цієї складової частини. В цьому наполягало розходження Івана Франка з марксизму, в концепції якої національний чинник відносився на задній план, а то і просто ігнорувався.

Філософія Ноосфери в.І. Вернадського

Ще за життя Вернадський став вченим світової слави. Народився Вернадський в Україні. У Києві розпочинає освіту, закінчує Петербурзький університет, а після цього – наукова робота в Парижі, Лондоні, Мюнхені. Він постійно нагадував про своє українське походження.

Вернадський вперше розглядає біосферу, як само розвинену гомеостатичну, глобальну, економічну систему у Всесвіті. Нормальне функціонування і динамічна рівновага цієї системи обумовлена функціонуванням живих організмів, живої речовини. До складу “живої речовини” входить і людство. Біологічна сутність якого екологічно зв`язана з біосферою і її включено до біохімічних циклів. Людина сьогодні виконує планитарну роль. Те,що природа створила або руйнувала мільйонами років, людина робить за століття, і навіть десятиліття. Вона стала геологічною силою, де вирішальна роль належить людському розуму, і в цьому її відмінність від інших живих організмів. “При вивчені геохімічного значення людства, як однорідної речовини, - пише Вернадський,- ми не можемо зводити її цілком до ваги, складу і енергії. Ми стикаємося з новим фактором – людською свідомістю”. Отже, ноосфера за Вернадським – це розум, високий рівень мислення, який не є ні фізичною, ні хімічною, ні біологічними сферами. Розум прогресує в своєму розвитку з якісними змінами в суспільстві, яке є мисленною оболонкою Землі.

Ноосфера – це гармонія між людиною і природою, символ єдності раніше роздвоєного єдиного.