Марксистська філософія

Найважливішим працями Маркса є: “Економічні – філософські рукописи”,” До критики політичної економіки”, “Капітал”,”Тези про Фейєрбраха” та інші.

В своїх дослідженнях Маркс приходить до висновку, що основою суспільного розвитку є ніщо інакше, як виробництво. Воно впливає не тільки на життя людини і суспільства, а й на свідомість в цілому.

Одним із надбань марксизму є подальший розвиток діалектики. Поєднавши виробництво і діалектику Маркс розкриває зв`язки між розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, конфлікт між якими приводить до зміни способу виробництва.

Продуктивні сили – це знаряддя праці і люди, які приводять їх в дію.

Виробничі відносини – відносини між людьми в процесі виробництва, а також їх відношення до засобів праці.

В свою чергу виробництво пов`язане з ринком, конкуренцією. Чим менша затрата на виробництво, чим краща якість товару, тим він конкурентніший. Це можливо тільки за умови постійного розвитку і вдосконалення знарядь праці, введення нових технологій, тобто, постійним розвитком продуктивних сил, який забезпечують виробничі відносини, бо саме вони безпосередньо пов`язані з організацією виробництва. Виробництво до цього моменту, марксистська філософія зберігає свою актуальність і по наш час.

Щодо революційного способу розв`язання конфлікту. То вона, як показав час, є невиправданою.

Філософія “надлюдини”. Ніцше

Поняття “надлюдина” у філософії Ніцше носить не соціальний аспект життя, не суспільно-політично ієрархію, а означає “досконало мудрий”, - людина, яка долаючи власні страждання творець власного життя, а не вождь, не як “повелитель людського стада”.

Ніцше вважав, що розум не є головною характеристикою людини, це є незначна частина нашої людини. Основою життя і, зокрема, людського, є воля, хотіння, прагнення, тобто активність. Справжньою людиною є та, яка прагне до самовдосконалення ”Воля до влади” означає само стверджування , само переборювання влади над собою, а не над іншими. Людське щастя Ніцше вбачає в почутті зростаючої сили, влади, вмінні переборювати всі перешкоди. Він стверджує: ”Хай гинуть слабкі, їм треба допомогти в цьому, тому, що немає нічого гіршого, ніж співчуття”.

Він відкидає християнство, тому що воно завжди було на боці слабкішого, низького, потворного, тому що це – релігія співчуття(а співчуття веде до слабкості), заперечує свободу мислення, самостійність людини.

Ідеї Ніцше були використані німецьким фашизмом. Фашистська інтерпритація поглядів Ніцше спотворювала його думки, перетворювала мислителя в шовініста і людиноненависника, яким він ніколи не був.

Філософський психоаналіз. З. Фрейд

Засновником психоаналізу є австрійський психіатр Зігмунд Фрейд (1856 – 1936рр.). В загальному філософському плані Фрейд і його послідовники розглядають психіку людини, як щось самостійне, що існує незалежно від суспільства, тлумачать індивідуальне життя суспільства, як прояв несвідомих потягів людини і цілих народів. За Фрейдом, людською поведінкою керують ірраціональні психічні сили. Досліджуючи неврози(психічні зриви) Фрейд прийшов до висновку, що причини їх коріняться у сфері підсвідомого. Людську психіку він розглядав, як динамічну систему, що складається з “Воно”,”Я”,”Над - Я’.

“Воно”- біологічні поривання людини, націлені на задоволення, нехтуючи нормами культури. Будучи блоковане ними, ”Воно” виявляється в снах, не контрольованій фантазії, обмовках. (Це і є підсвідоме)

“Над - Я”- засвоєні людиною ще з дитячого віку моральні норми, культурні цінності, які стали регулятивними чинниками її свідомості (совість, як громадський контролер в людині).

“Я”- мовби затиснена між цими крайніми плюсами – біологічним і культурним. Його функція полягає в усунені протиріччя, пошуку шляхів цивілізованого задоволення біологічних потреб. Якщо “Я” не справляється зі своєю функцією, настає психічний зрив.

Цю психічну енергію, яка накопичується в людині Фрейд називає лібідо.