Філософське розуміння практика

Практика – це чуттєво-матеріальна діяльність людини, спрямована на перетворення природи, соціальних умов життя, специфічно людський спосіб взаємодії людини з оточуючим середовищем. Близьким поняттям до практики є поняття «діяльність» і «праця».

Діяльність – охоплює всі прояви людського соціального життя, які здійснюються як в практичній, так і в теоретичній формі. Виділяють такі основні види діяльності:

• діяльність по перетворенню природи;

• діяльність по перетворенню суспільства, що постає у революційно-руйнівній і конструктивно-організаційній формі;

• діяльність по перетворенню самої людини;

• пізнавальна діяльність, при якій активність суб`єкта спрямована на об`єкти;

• ціннісна діяльність, своєрідність якої полягає в тому, що вона надає об’єктивно - суб’єктивну інформацію про певні соціальні цінності, норми, імперативи;

• комунікативна діяльність, або спілкування у різних формах.

Отож, діяльність – це процес універсального ставлення людини до світу і водночас ціннісне ставлення до самої людини як суб`єкта історичного розвитку світу.

Праця – є процес, що відбувається між людиною і природою, в ході якого людина здійснює перетворення природи, втілює в ній свої цілі і тим саме суб`єктивує (олюднює)світ предметності.

Філософське розуміння культури

Поняття «культура» походить від латинського культивування, обробку землі. У буденному розумінні культура – це сукупність цінностей матеріального і духовного багатства людини. Але культуру не можна розуміти лише як сукупність результатів людської діяльності, це лишень її зовнішня, предметна сторона. У філософії культура розкривається як проблема розвитку самої людини. Сутність і сенс культури полягає в реальному історичному процесі самотворення людини. Культура є тим виміром людського буття, який відповідає саме за розвиток людини як Людини. Усе, що створено, будь який предмет цивілізації зберігає в собі людські здібності і властивості, має людську форму, відображає історичний досвід, знання, зміст, значення, потреби, цінності. Саме в процесі предметної діяльності і в історичному процесі соціального життя створюється тіло цивілізації і культури – світ людини, світ її сил, можливостей, здібностей. Світ культури – це природа і суспільство, уся оточуюча дійсність. Тому культура не починається там, де закінчується природа, вона не є певною надбудовою над природою. Культура є способом і формою людського ставлення до природного середовища як до суверенної цінності.

У дзеркалі культури людина знаходить сама себе.

Культура поділяється на: на елітну – професійну, народну – фольклорну, масову – ринкову.

Антропосфера, соціосфера, біотехносфера

З появою людини в історії біосфери розпочався новий період. Об`єднавшись у групу, роди,племена ,застосовуючи знаряддя праці і вогонь люди стали активно впливати на біосферу і самі пристосовуватися до умов природного середовища. Коли біологічні чинники пристосовані до нових природних умов виявилися недостатніми, включилися соціальні механізми, тобто людина змінювала природу у відповідності зі своїми потребами. В системі «суспільство-природа» з`явилася нова рушійна сила-антропогенний фактор.

Однією з суперечностей у системі «суспільство-природа» є наявність безмежних потреб розвитку суспільства і обмежених властивостей біосфери. В процесі екологічної взаємодії суспільства й природи завжди виникають і будуть виникати суперечності, які потребують нових підходів та нових способів вирішення. Всі ці суперечності органічно пов`язані з економічними, соціальними і політичними процесами. Значний науковий інтерес становить питання про сферу взаємодію суспільства і природи. Деякі автори цю сферу взаємодії називають соціосферою, або техносферою, або антропосферою. Але якщо біосфера – це земна оболонка в якій провідна роль належить живій речовині – біоті, то соціосфера – навколоземний простір, який охоплює людство і змінене ним середовище. Тому біотехносфера і антропосфера є підсистемою соціосфера.