Методи пізнання

• Абстрагування – виділення єдності найбільш істотних ознак, характерних зв`язків ы відношень предметів і явищ з метою проникнення в сутність останніх.

• Узагальнення – логічне завершення абстрагування, поширення спільних ознак предметів на всі предмети даної множини. Відбувається мисленне об`єднання окремих предметів у загальне поняття - наукову абстракцію.

• Аналіз – мисленне розчленування цілісного предмета на його частини, виділення окремих ознак властивостей предмета.

• Синтез – побудова цілісної форми.

• Індукція – сходження від одиночного до загального.

• Дедукція – висновок наслідок переходу від більш загального до менш загального.

• Наукове спостереження – вивчення предмету в природних умовах.

• Експеримент – вивчення предметів і явищ, у які людина активно втручається .

• Метод моделювання – ґрунтується на перенесенні знань, отриманих при аналізі об`єкта (моделі) на інший об`єкт, менш вивчений.

• Метод побудови гіпотези – полягає у формуванні припущення імовірного знання.

• Математичні методи – (аксіоматичний метод моделювання, математична статистика) засновані на формалізації пізнавального процесу та на абстрагуванні.

Філософська концепція творчості

Творчість своєю сутністю, внутрішньою логікою перегукується з такими проблемами, як свідомість, мислення, пізнання, критика, практика, передбачення, соціальний ідеал. Платон вважав, що в основі творчості є світова Душа. Все, що викликає перехід від небуття до буття – творчість, і таким чином, створення будь яких творів мистецтва і ремесла можна назвати творчістю, а всіх створювачів – творцями. Згідно з Платоном, є два «роди» творчості: людська і Божа. Божа творчість створює вічні цінності. Творчість людини залежить від Божої іскри, нею визначається і обмежується відповідними часовими рамками.

• у середньовічній філософії творчість – прерогатива Бога.

• Найбільш глибоку розробку проблем творчості знаходимо в працях Гегеля. Творчість – це діяльність абсолютної ідеї, від якої залежить і якою спрямовується вся творчість людини. Гегель розглядає творчість як діяльність, що народжує світ.

• Фейєрбах зробив особливий акцент про органічний зв`язок творчості з діалоговою формою стосунків між людьми.

• Г. Сковорода вважав, що в основі творчості лежить «сродна праця», «спорідненість», яку потрібно виявити в собі. Тільки та праця, яка тобі по душі (сродна) і є справжньою творчістю, бо приносить людині задоволення.

• Творчість – це феномен в якому закладена життєстверджуюча енергія. Адже суспільний, науковий і духовний прогрес породжується діяльністю тисяч і мільйонів творчих особистостей. Люди творчого злету порушують інертність суспільства, науки і культури, здійснюють реформування, борються з тим злом, з чим суспільство зжилося, що видається звичним і стабільним.

Творчий синтез

Творчий синтез – це найфундаментальніша характеристика активності людини. Він здійснюється лише суб`єктом діяльності і є універсальним принципом творення. Синтез об`єднає, одухотворяє, стимулює процес творчості. Творчим синтезом охоплюється предметно-практична, духовно-практична і духовно-теоретична форма освоєння діяльності. Творчий синтез зорієнтований на розв`язання ряду завдань. Зокрема він виступає як стимул творчості, а також є безпосереднім процесом творчої діяльності, тобто само творення. Творчість – це синтез різних форм діяльності з метою створення нових якостей матеріального і духовного життя. Там де має місце синтез – є творчість. Будь який продукт творчості є наслідком синтезу форм діяльності.

Звичайно, творчий синтез властивий не лише для сфери мистецтва і науки. Він є складовою будь якої сфери діяльності. На характер діяльності, її спрямованість і природу мають вплив різні формоутворюючі фактори, які знаходяться поза безпосередньо творчою діяльністю (моральні, естетичні ідеали, ціннісні установки і орієнтири). Творчий синтез пов`язаний з поняттям волі, яка переживає як сплески творчості, так і її спади. Пригнічений стан відзначається бідністю як вольових так і творчих проявів. Отже «воля» веде до тих розмірковувань, що й винахідництво. Воля являє собою психічний синтез. Будь-який тип творчості (матеріально-практичний, духовно-практичний і духовно теоретичний) завжди пов`язані з формоутворенням, трансцендентним, виходом за межі даного, спрямованим на реалізацію можливостей буття, перетворення їх у дійсність.