Особливості філософія нового часу

(XVI – XVII ст.)

Новий час називають науковою революцією яку започаткували М. Коперник працею «Про обертання небесних сфер» ( 1543р.) та Ісак Ньютон (1687р.) працею «Математичні засади натуральної філософії». Суть цієї революції визначають такі особливості:

7. Відмежування наукового знання від релігії та філософських вчень минулого. Релігія вчить як потрапити на небо, стверджує Галілей, а не як воно влаштоване, бо це я справою науки. Поступово наука ставала самостійною сферою професійною діяльності, і особливим типом знання.

8. Піднесення досвіду до рангу експерименту. Першим вдавався до експерименту Галілей. На відміну від простого спостереження експеримент є активним втручанням в природу, яке можна повторювати безліч разів різними людьми. Дані, отримані під час експерименту, не є випадковими, вони – наукові факти. Експеримент пов’язує ідею, що виникла під час логічних міркувань, з чуттєвим досвідом, внаслідок чого він або стверджує, або заперечує цю ідею. Експеримент передбачає застосування інструментів, що зближувало науку і техніку, ремісника і вченого.

9. Мовою науки стає математика.

10. Виникає потреба методу а разом з ним відбувається перетворення світу на об’єкт пізнання, а людини на суб’єкт пізнання.

11. Основні протилежні методи пізнання у філософії Нового часу: 1 – імперизм, який основою пізнання вважає чуттєвий досвід. 2 – раціоналізм визнає центральну роль у пізнанні розуму, мислення.

12. Структура філософського знання :

4. Гносеологія - теорія пізнання, вчення про сутність, форми і закони пізнання і мислення;

5. Онтологія – вчення про буття;

6. Діалектика – вчення про джерела сутність, закони розвитку.

31