Філософія г. Сковороди

Г. Сковороди був яскравим представником українського пантеїзму. Основним положенням філософської системи Сковороди є вчення про дві натури та три світи. “Весь світ, пише він, складається з двох натур:одна – видима, друга – невидима. Видима – називається тварь, а невидима – Бог, вічність, дух, істина. Видима натура - матерія. Вона є лише тінню Бога”. Звідси Сковорода робить висновок про неможливість виникнення чи загибелі чого не будь. Загинути нічого не може, воно лише втратить свою тінь. І пояснює це аналогією: художник малює оленя, потім стер фарби. Малюнок зник, а образ оленя не може зникнути. Принцип двонатурості світу Сковорода пов’язує з вченням про 3 світи: 1. Великий (макрокосм), 2. Малий (мікрокосм) 3. Символічний світ (Біблія).

Саме в духовному Сковорода вбачає ключ до розкриття таємниць буття світу і самої людини. “Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря-спочатку повинен виміряти себе”. “Пізнай себе і ти пізнаєш світ”. Важливою стороною вчення українського філософа є вчення про “сродну працю”. Людина повинна визначитись, чого вона хоче і до чого покликана. Якщо людина вибрала собі працю, професію відповідно до душі, тоді вона досягне успіхів.

Не менш цікавим є цього вчення про серце. Серце кожної людини пов’язане із “загальним серцем” яке втілює “всесвітній розум”. Це голос совісті, голос Бога, до якого людина повинна повсякчас прислухатись.

Філософія т. Г. Шевченка

Світогляд Т.Г.Шевченка формувався під впливом славного минулого України – козачини, героїчних постатей гайдамацького руху, поглядів І. Котляревського, І. Вишенського. Т. Г. Шевченко не був філософом у класичному розумінні цього слова, але в його творчості, як зазначають українські вчені, заснована національно-екзистенціальна методологія мислення нації, особистої і суспільної діяльності в ім’я свободи і утвердження. Ця творчість будила народ до національно-визвольної боротьби, визначала пріоритети та рушійні сили на певному історичному етапі розвитку українського суспільства. В творчості Шевченка нерозривно пов’язані два історичні етапи: слава козацтва – минувшина і убоге сьогодення України.

Було колись - в Україні

Ревіли гармати;

Було колись – запорожці

Вміли панувати,

Панували, здобували

І славу і волю.

Біда України, всього українського народу у відсутності єдності у важку годину, що і призвело його до поразки, втрати незалежності, державності. У вірші “Українець” Шевченко пише: Якби ж …

Одностайні стались

Гетьмана єднались,

Не стриміли б списи в стрісі

У Петра у свата

Не втікали ми б із хортиці

Славні небожата.

Та Шевченко до останнього вірить у велике майбутнє України:

І забудеться скреготня

Давня година,

І оживе добра слава

Слава України…