Iiі клас

Неповнорідні брати і сестри та їх діти за правом представлення

IV клас Решта бокових родичів без обме­ження ступенів V клас Той з подружжя, хто пережив спад­кодавця

Рис. 1. Спадкування за законом

Такий порядок спадкування онуків називається спадкуванням за правом представлення (вони ніби представляють свого помер­лого батька). За римським правом це був не єдиний випадок спад­кування за правом представлення. В такому ж порядку успадко­вували діди і баби спадкодавця, його племінники і племінниці. Ці особи закликалися до спадкування за умови, що на момент від­криття спадщини не було живих того батька чи матері спадкодавця або його сестри чи брата, які могли б самі одержати спадщину, якби вони були живими.

Спадкодавець — помер 01.01.82 р н. е.

Дочка — померла 05.08.80 р. н. е.

(до відкриття спадщини), її спадкова част­ка

в спадщині в рівних част­ках переходить дітям Син

(онукам спадкодавця)

Діти сина (онуки спадкодавця)

онукам спадкодавця)

2,5 тисячі Діти дочки 2,5 тисячі (онуки спадкодавця)

Онуки спадкодавця з боку сина до

спадкування не закликаються,

оскільки живий їхній батько

Рис. 2. Спадкування за правом представлення

II-й клас — висхідні родичі: батько й мати, дід і баба по лінії ба­тька, дід і баба по лінії матері, інші висхідні, якщо вони були. В цей же клас входили повнорідні брати й сестри спадкодавця та їхні діти. І в цьому випадку діди, баби, діти братів і сестер успадкову­ють за правом представлення. Якщо до спадкування закликалися висхідні, а також брати й сестри, спадщина поділялася порівну між усіма спадкоємцями, якщо тільки висхідні, — то на дві рівні частини по материнській і батьківській лінії. Наприклад, якщо до спадкування закликані батько спадкодавця, дід і баба по лінії ма­тері, то половину спадщини одержував батько спадкодавця, а дру­гу половину ділили між собою дід і баба по лінії матері (рис. 2).

Ш-й клас — неповнорідні брати й сестри та діти раніше померлих неповнорідних братів й сестер. Останні закликалися до спадкуван­ня в порядку представлення. Неповнорідними братами й сестрами були ті, котрі мали або спільного батька й різних матерів (єдино­кровні), або спільну матір, проте різних батьків (єдиноутробні).

Зрозуміло, спадкування для неповнокровних братів й сестер від­кривалося після смерті тих їхніх братів й сестер, з якими вони знаходилися в кровному зв'язку. Діти жінки, що мала шлюб з чо­ловіком, в якого були свої діти, не були пов'язані кровним зв'язком між собою, вважалися зведеними братами й сестрами, а не повно-рідними і не могли успадковувати один після другого.

IV клас — решта бокових родичів без обмеження ступенів. При цьому родичі ближчого ступеня усували родичів більш дальшого ступеня. Наприклад, після смерті спадкодавця залишилися дядь­ко померлого — боковий родич третього ступеня і двоюрідний брат — родич четвертого ступеня. До спадкування буде заклика­ний тільки дядько померлого, а його двоюрідний брат від спадку­вання усувається.

V клас — той із подружжя, хто пережив спадкодавця (чоловік після смерті дружини або дружина після смерті чоловіка). Той із подружжя, хто пережив померлого, закликається до спадкування за умови, що нікого із перерахованих в перших чотирьох класах ро­дичів на момент відкриття спадщини не виявилося або ніхто з них спадщину не прийняв. Практично ця група спадкоємців до спадку­вання закликалася дуже рідко. Проте «бідна удовиця», тобто така, що не мала власного майна, яке дозволяло б жити відповідно до її суспільного стану, мала право на обов'язкову частку в розмірі чет­вертини спадщини. Розмір обов'язкової частки міг змінюватися за­лежно від кількості спадкоємців за законом, але спадкодавець не мав права зовсім позбавити обов'язкової частки дружину.

Отже, в праві Юстиніана суворо дотримувався принцип — крім випадків спадкування за правом представлення — одночасне за­кликання до спадкування спадкоємців різних класів і ступенів не допускалося. Першими до спадкування за законом закликалися спадкоємці першого класу (черги). Ніхто із спадкоємців другого та наступних класів за наявності спадкоємців першого до спадкуван­ня не закликався. Закликання до спадкування спадкоємців другого класу могло мати місце тільки у випадках, якщо: а) спадкоємців першого класу на момент відкриття спадщини не виявилося; б) спадкоємці першого класу відмовилися від прийняття спадщи­ни. Якщо ж спадкоємців другого класу не було або вони відмовили­ся від прийняття спадщини, до спадкування закликалися спадко­ємці третього класу. В разі відсутності останніх чи їхньої відмови від прийняття спадщини до спадкування закликалися спадкоємці четвертого класу. Якщо ж не було спадкоємців цього класу або во­ни відмовилися від прийняття спадщини, до спадкування заклика­вся той із подружжя, який пережив померлого.

У праві Юстиніана коло спадкоємців за законом практично було необмеженим.