- •Основи римського цивільного права План
- •1. Загальна частина
- •2. Речове право
- •3. Зобов’язальне право
- •4. Спадкове право
- •Характеристика правових систем з яких складалось римське цивільне право.
- •1. Поняття римського цивільного права.
- •Характеристика правових систем з яких складалось римське цивільне право.
- •3. Поділ римського цивільного права на публічне та приватне.
- •1) Право власності;
- •4) Сімейні правовідносини;
- •5) Спадкове право;
- •4. Роль римського права в історії права.
- •5. Значення вивчення римського приватного права для сучасних юристів.
- •6. Рецепція римського права.
- •7. Римське право в незалежній Україні
- •Періодизація римського права.
- •Періодизація римського права.
- •Поняття і види джерел римського права
- •3. Джерела виникнення і змісту римського приватного права
- •4. Джерела правоутворення в Стародавньому Римі
- •5. Джерела пізнання римського приватного права
- •6. Кодифікація Юстиніана
- •2. Загальне поняття про легісакційнкй, формулярний і екстраординарний процеси
- •1. Виникнення державного суду
- •2. Загальне поняття про легісакційнкй, формулярний і екстраординарний процеси
- •3. Поняття і види позовів
- •4. Особливі засоби преторського захисту
- •5.Позовна давність
- •1. Основний поділ населення Римської держави на вільних і рабів
- •2. Суб'єкт права
- •3. Правове становище римських громадян
- •4. Правове становище латинів
- •5. Правове становище перегринів
- •6. Правове становище рабів
- •7. Правове становище вільновідпущеників
- •8. Правове становище колонів
- •9. Юридичні особи
- •10. Опіка і піклування
- •4. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада. Відносини між матір'ю і дітьми.
- •1. Сім'я. Агнатське і когнатське споріднення
- •2. Шлюб та його види
- •3. Правові відносини подружжя
- •4. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада. Відносини між матір'ю і дітьми.
- •5. Відносини між матір'ю і дітьми.
- •Поняття речового і зобов'язального права
- •2. Поняття і види речей
- •Види речей
- •2. Виникнення і припинення володіння
- •3. Захист володіння
- •Захист володіння і речових прав
- •1. Виникнення і розвиток інституту права власності в Стародавньому Римі
- •2. Поняття і зміст права власності
- •Правомочності власника
- •3. Види права власності
- •4. Спільна власність
- •5. Набуття і втрата права приватної власності
- •6. Захист права власності
- •Цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Виникнення, поняття і види прав на чужі речі
- •2. Сервітути: поняття і види
- •3. Земельні сервітути
- •4. Особисті сервітути
- •5. Виникнення, втрата і захист сервітутів
- •6. Емфітевзис і суперфіцій
- •7. Заставне право
- •Форми заставного права
- •3.1. Загальне вчення про зобовязання
- •1. Поняття зобов'язання та його роль у цивільному обороті
- •2. Підстави виникнення зобов'язань
- •3. Сторони в зобов'язанні
- •4. Виконання зобов'язань
- •5. Наслідки невиконання зобов'язань
- •Види цивільно-правової відповідальності
- •6. Забезпечення зобов'язань
- •7. Припинення зобов'язання
- •Підстави для припинення зобов'язань
- •1. Поняття та види договорів
- •2. Умови дійсності договорів
- •3. Зміст договору
- •4. Тлумачення договору
- •5. Укладення договору. Представництво
- •3.3. Окремі види договірних зобов'язань
- •1. Вербальні договори
- •2. Літеральні (письмові) договори
- •3. Реальні контракти
- •4. Консенсуальні контракти
- •5. Безіменні контракти
- •6. Пакти та їх види
- •2. Забезпечені позовним захистом:
- •3.4. Позадоговірні зобовязання
- •1. Зобов'язання ніби з договорів
- •2. Деліктні зобов'язання
- •3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазіделіктів)
- •1. Зобов'язання ніби з договорів
- •2. Деліктні зобов’язання:
- •3. Зобов’язання ніби з деліктів:
- •2. Деліктні зобов'язання
- •3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазіделіктів)
- •1. Основні поняття спадкового права
- •2. Основні етапи розвитку римського спадкового права
- •3. Спадкування за заповітом
- •4. Спадкування за законом
- •Спадкодавець
- •II клас
- •Iiі клас
- •5. Прийняття спадщини
- •6. Сингулярне наступництво
- •Література
-
Виникнення, поняття і види прав на чужі речі
Одним з істотних обмежень права приватної власності є права на чужі речі, сукупність яких складає ще одну групу речових прав. Сутність даних прав полягає у тому, що його суб'єкт має можливість користуватися чужою річчю або, навіть, розпоряджатися нею. Римське приватне право знало три види прав на чужі речі: а) сервітути; б) емфітевзис і суперфіцій; в) заставне право (рис. 1). Найдавнішим правом на чужі речі є сервітути. Емфітевзис і суперфіцій, а також заставне право — породження більш пізнього часу.
Сервітути виникли в ті часи, коли була общинна власність на землю. Наділи, що передавалися у володіння окремій сім'ї, природно, не могли бути рівноцінними. Один, наприклад, мав водоймище або пасовище, а інший — позбавлений їх, що істотно знижувало цінність та якість наділу. Недоліки такої ділянки виправлялися за рахунок сусідньої: земля була спільною, і володілець сусіднього наділу був зобов'язаний надавати воду чи пасовище володільцю земельної ділянки, позбавленому зазначених зручностей і переваг. Але зі встановленням приватної власності на землю задовольняти потреби однієї ділянки за рахунок сусідньої стало важче, а інколи неможливо. Можна було домовитися із сусідом про надання можливості користуватися водою чи пасовищем або якими-небудь іншими вигодами, але договір у такому разі не був надійним правовим засобом для задоволення потреб однієї ділянки за рахунок іншої, оскільки носив суто особистий характер і міг зобов'язати лише осіб, які його укладали. При зміні власника сусідньої ділянки він втрачав силу. Крім того, контрагент в договорі міг у будь-який час в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання, від укладення договору на наступний строк.
ПРАВО НА ЧУЖІ РЕЧІ
1. Суперфіцій
2. Емфітевзис
3. Заставне право (Фідуціарна угода, ручна застава, іпотека)
4. Сервітути:
а) Земельні:
1. Сільські:
*Право проходу по сусідній землі
*Право проїзду верхи по сусідній землі
* Право провозу вантажів по чужій землі
* Право прогону худоби по чужій землі
* Право випасу худоби на чужій землі
* Право користування водою на чужій землі
* Інші види користування чужою землею
2. Міські:
* Право спирати колоду на стіну будівлі сусіда
* Право стоку дощової води на двір сусіда
* Право прокладати каналізаційні труби через двір сусіда
*Інші види користування чужою міською землею
б) Особисті:
1. Право користування кімнатами в чужому домі
2. Право користування чужою річчю та її плодами – узуфрукт
3. Право користування чужою річчю без одержання плодів – узус
4. Право користування чужими рабами або тваринами
Рис. 1. Право на чужі речі
Необхідно було знайти стабільний засіб речового характеру. З цією метою римляни використовують давній досвід заповнення недоліків однієї земельної ділянки за рахунок сусідньої при общинній власності на землю. Вони встановлюють право власника земельної ділянки, позбавленої певних вигод, користуватися ними на сусідньому наділі незалежно від волі його власника. Таке право користування чужою земельною ділянкою щодо певних відносин почали називати сервітутом, від латинського слова servire — служити, обслуговувати. Пізніше такі права одержали істотне поширення як засіб задоволення потреб, яких немає.
Преторська практика створила нові форми прав на чужі речі — емфітевзис і суперфіцій (див. нижче). У цей період широкий розвиток одержало заставне право — також одна з різновидностей прав на чужі речі. Проте воно не є правом користування чужою річчю. Більше того, розвинені форми застави взагалі не допускали права користування її предметом. Заставодержцю надавалося лише право певним чином розпорядитися предметом застави. Отже, право на чужу річ полягає не тільки в праві користування, айв праві розпорядження чужою річчю.
Права на чужі речі знаходяться в певній колізії з правом власності, яке вони обмежують в міру свого обсягу. Якщо суб'єкт сервітутного права має право взяти 20 відер води у сусіда або випасати 20 голів худоби на його пасовищі, то право власності сусіда обмежується в такому ж обсязі. При цьому сервітути користуються пріоритетом. В конкуренції з правом власності вони виявляються сильнішими. Власник зобов'язаний уступити вимогам, що випливають з сервітуту або іншого права на чужі речі. З припиненням останнього право власності поновлюється в повному обсязі. Разом з тим, право на чужу річ за обсягом не може зрівнятися з правом власності, навпаки, воно досить обмежене. Але це було речове право, саме право на річ, а не право вимагати певної поведінки від власника останньої. Воно не залежало від волі власника предмета сервітуту, який не міг його припинити або відмінити.
Режим права на чужі речі був неоднаковим. Ці права за обсягом і за змістом істотно різнилися, хоча й мали багато спільного. Так, земельні сервітути мали чимало спільного з емфітевзисом і суперфіцієм, але й істотно відрізнялися між собою. Особисті сервітути практично були невідчужуваними, а інші речові права можна було відчужувати і передавати в спадщину. Помітні були відмінності і в обсязі прав. Суб'єкт сервітуту мав право користуватися чужою земельною ділянкою в одному або декількох відносинах, а емфітекарій користувався наділом у повному обсязі.
Права на чужі речі також надовго пережили своїх творців. Поряд з іншими інститутами вони рецепіюються пізнішими правовими системами і одержують подальший розвиток.
Права на чужі речі інколи називали ще спеціальними речовими правами. Їхня специфіка полягає в тому, що право власника обмежується сервітутом його обсягом. Власник може володіти, користуватися і розпоряджатися своїм правом, але в межах, які йому дозволяє сервітут. Друга особливість — у тому, що коли об'єктом права власності є річ як така (res corporales), то об'єктом спеціального речового права є річ безтілесна (res incorporates).
Третьою особливістю прав на чужі речі є те, що вони не конкурували з правом власності, але могли істотно його обмежити. Більше того, права на чужі речі обов'язково передбачають наявність права власності на ту чи іншу річ. Лише за цієї умови можуть виникнути права на чужі речі, виходячи з того, що на нічию річ зазначене право виникнути не може.