7. Заставне право

Одним з різновидів прав на чужі речі було заставне право, що виникло в ранній республіканський період. Єдиного терміна для його позначення не існувало. Проте сутність застави залишалась незмінною — забезпечувати виконання певних зобов'язань. Фор­ми її постійно вдосконалювались.

В усі часи застава виконувала лише допоміжну роль. Договір закладу, що був підставою для виникнення заставного права, укладався паралельно з якимось основним договором і був допов­ненням до нього. Аксесорний (додатковий) характер договору за­кладу полягав у тому, що він вступав у дію лише при настанні пев­ної умови — невиконання основного зобов'язання. Це був договір з відкладною умовою. Якщо умова не наставала, він (заклад) не діяв.

Виникнення заставного права було обумовлене саме прагнен­ням гарантувати виконання зобов'язань боржником.

Так, Тицій звертається до Клавдія з проханням позичити певну суму грошей. Клавдій, не відмовляючи у проханні, все ж ставить умову, аби Тицій гарантував (забезпечив) повернення грошей по закінченні строку договору позики.

Форми такої гарантії різні. Одна з них — застава. Сторони при укладенні основного договору (позики) одночасно укладали додат­ковий (акцесорний) договір, яким встановлювалося право кредито­ра на певну річ боржника в разі невиконання ним зобов'язання.

У наведеному прикладі Клавдій, укладаючи договір позики з Ти-цієм, одночасно домовляється про заставу. Тицій визначав певну річ, на яку встановлюється право застави Клавдія. У разі неповер­нення грошей в обумовлений строк Клавдій одержує право продати заставлену річ і з вирученої суми погасити неповернутий борг.

Таким чином, застава — це засіб забезпечення виконання зобо­в'язання, яка встановлює речове право заставодержця на пред­мет застави. Речове право заставодержця полягало не в користу­ванні чужою річчю, як це має місце в інших правах на чужі речі, а в праві розпорядження заставленою річчю відповідно до закону. Право розпорядження заставодержця обмежене лише правом продажу (Д. 13. 7.4). При деяких формах застави кредитору нале­жало право володіння предметом застави, інколи право на прису­дження власності, користування і одержання прибутків.

Заставне право встановлювалося передачею боржником - заставодавцем наперед обумовленої речі (предмета застави) кредитору - заставодержцю. Зміст даного права складається з таких правомочностей. 1. У разі невиконання боржником у встановлений договором строк основного зобов'язання, забезпеченого заставою, кредитор одержує право звернути стягнення (продаж) на заздалегідь обумовлену річ або їх сукупність. Якщо виручка від продажу буде більшою від суми бор­гу, кредитор зобов'язаний повернути різницю боржнику, а якщо мен­шою, то має право звернути стягнення в розмірі непогашеної частини боргу на останнє майно боржника на загальних засадах. У деяких обу­мовлених випадках кредитор має право вимагати присудження йому права власності на заставлену річ.

2. Право продажу застави в разі невиконання боржником зобо­в'язання зберігається за кредитором і у разі зміни власника на предмет застави, незалежно від того, де і в кого буде знаходитися заставлена річ. Право кредитора на останню має речовий харак­тер. Він може скористатися ним в будь-якому випадку. Тому, якщо боржник, передбачаючи неможливість виконання зобов'я­зання, продасть заставлену річ, то це не ускладнить становище кредитора, оскільки він має право звернути стягнення на неї неза­лежно від місця знаходження останньої.

3. Право застави сильніше за інші вимоги, тобто вимога, забез­печена заставою, задовольняється в першу чергу і в повному обся­зі, а з іншого майна, що залишилось, задовольняються всі інші вимоги. Наприклад, боржник послідовно позичив у трьох кредито­рів по 2 тисячі динарій. Проте тільки третій кредитор виявився найбільш обачним і зажадав у заставу землю вартістю 3 тисячі динарій. При настанні строку платежу боржник одному з кредито­рів боргу не сплатив. У кожного з них виникло право вимагати від­шкодування його за рахунок майна боржника, яке складалося лише із заставленого наділу вартістю в 3 тисячі динарій. У такому разі у першу чергу і в повному обсязі задовольняється вимога, за­безпечена заставою, тобто третій кредитор одержував свої 2 тися­чі динарій при продажу землі, а тисяча динарій, що залишилась від виручки, піде на погашення боргів двох інших кредиторів в установленому порядку.

Таким чином, заставне право — право кредитора в разі невико­нання боржником зобов'язання звернути стягнення на раніше визначену річ, незалежно від того, у кого вона знаходиться. Воно переважає інші вимоги.