50. Поняття та характеристика комунікацій в менеджменті.

Комунікації — це процес передачі інформації від однієї особи до іншої

Комунікативний процес розпочинається, коли відправник має намір передати певну інформацію одержувачу. Наступна дія — це кодування інформації за допомогою слів, виразу обличчя, жестів тощо, далі — передача відповідними засобами зв'язку (наради, електронна пошта, листи, телефонні розмови) та розкодовування отримувачем інформації. Згодом може готуватися відповідь отримувача інформації її відправнику (зворотний процес). Дуже часто комунікації можуть бути перервані певними перешкодами: шумами, відволікаючими розмовами, загубленими листами тощо (рис. 5.4).

Ефективні комунікації — це такий процес передачі повідомлення, коли отримане повідомлення найближче за значенням до первинного.

Для повноцінного аналізу комунікацій важливим є їх правильна класифікація. Розглядаючи організацію як відкриту систему розрізняють внутрішні й зовнішні комунікації.

Зовнішні комунікації— це комунікації між організацією та її оточенням. Засобами таких комунікацій можуть бути: реклами, паблік рілейшнз, опитування споживачів, взаємодія з державними та місцевими органами тощо. Внутрішні комунікації відбуваються всередині організації і направлені на її ефективне функціонування. Різновидами внутрішніх комунікацій є вертикальні й горизонтальні.

Вертикальні комунікації відбуваються вверх і вниз в ієрархічній структурі організації. У цих комунікаціях беруть участь керівники та підлеглі. Вертикальні комунікації можуть і мають бути двонаправленими (спрямовані зверху вниз і знизу вгору), оскільки з активним зворотним зв'язком вони ефективніші, ніж однонаправлені.

Горизонтальні комунікації відбуваються між колегами та :півробітниками на одному рівні. Вони сприяють координації між певними ланками й відіграють головну роль у робочих командах, де є працівники різних відділів.

Види комунікацій за певними критеріями:

Усні комунікації відбуваються під час розмови віч-на-віч, групових дискусій, телефонних розмов, за яких розмовну мову використовують для передавання певного змісту. Перевага усних комунікацій полягає в тому, що вони забезпечують негайний зворотний зв'язок і взаємний обмін інформацією, а недоліком є те, що вони можуть бути недостовірними (неправильно вибрані слова для викладу суті, певні перешкоди можуть перервати процес, слухач забуває частину або все повідомлення; не вистачає часу на виважені відповіді тощо).

Письмові комунікації — це звіти, записки, листи, записи та ін. Вадою цих комунікацій є те, що вони затримують зворотний зв'язок та взаємообмін, крім того, вони складніші від усних і потребують більше часу. Переваги письмових комунікацій полягають у достовірності, їм надають переваги, коли одній чи обом сторонам потрібні письмові записи про те, що відбувалося. Обираючи засіб комунікації, менеджери повинні зважати на всі зазначені аспекти.

Побудова комунікативного процесу та управління ним передбачає виявлення бар'єрів ефективних комунікацій і розуміння

способів їх подолання (табл. 5.5). Комунікативні бар'єри можна поділити на дві групи: індивідуальні та організаційні.