- •1. Сутність категорій «менеджмент» та «управління».
- •2. Складові сучасної системи акреативного менеджменту.
- •3. Класифікація видів управління.
- •4. Зміст технічного та господарчого управління.
- •10. Адміністративна та операторна форми управлінського труда.
- •11. Етапи становлення сучасної науки і практики менеджменту.
- •5. Складові сучасного державного менеджменту України.
- •6. Характеристика елементів менеджменту як системи.
- •9. Зміст евристичної форми управлінського труда.
- •7. Особливості структури менеджменту як виробничого процесу.
- •8. Класифікація сучасних форм управлінського труда.
- •12. Основні ознаки домонополістичного етапу.
- •13. Етап "наукового менеджменту" - представники та основні погляди.
- •14. Етап "адміністративно-бюрократичний підхід" - класична школа.
- •15. Етап "рух за гуманні стосунки".
- •16. Сучасний етап розвитку менеджменту та його принципові положення.
- •17. Етапи формування управлінської науки в Україні.
- •19. Завдання та зміст управління виробництвом, мтз та збутом у фірмах.
- •18. Сучасна класифікація об'єктів та видів управління господарюючих суб'єктів.
- •20. Управління інноваціями та маркетингом на підприємстві.
- •21. Завдання та зміст управління фінансами підприємства.
- •22. Управління персоналом (соціальне управління) та еккаутингом.
- •23. Ознаки фірми як юридичної особи.
- •26. Особливості організації та менеджменту в діяльності спд (пп).*
- •32. Економічні методи менеджменту.
- •24. Сучасна загальна класифікація організацій - перелік та характеристика критеріїв.
- •25. Сучасні організаційно-правові форми бізнесу.
- •27. Приватне підприємство - організація діяльності та управління.
- •28. Менеджмент в тов та тдв.
- •29. Особливості та управління виробничих кооперативів.
- •30. Організація менеджменту ват та зат
- •33. Організаційно-розпорядні методи менеджменту.
- •34. Соціально-психологічні методи менеджменту.
- •31. Суть та класифікація методів менеджменту.
- •35. Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту.
- •41. Сучасна класифікація організаційних структур управління.
- •36. Суть та зміст функції "планування".
- •43. Матричний тип організаційної структури управління, її переваги та недоліки.
- •37. Функція менеджменту "організація", її роль та значення.
- •42. Порівняльна характеристика лінійної та функціональної організаційних структур.
- •38. Функція менеджменту "мотивація".
- •39. Функція менеджменту "контроль».
- •1. За змістом:
- •2. За етапами виробничо-господарської діяльності:
- •3. За рівнем централізації контролю:
- •40. Поняття організаційної структури управління, фактори що її визначають.
- •44. Наукові принципи формування організаційних структур управління.
- •45. Сучасні вимоги до побудови організаційних структур управління.
- •47. Сучасна класифікація управлінських рішень.
- •66. Наукова організація праці менеджера, її завдання та напрямки.
- •60. Характеристика авторитарного стилю керівництва.
- •48. Технологія розробки управлінських рішень.
- •49. Сучасні методи оптимізації управлінських рішень.
- •52 Етапи комунікаційного процесу.
- •58. Професійні, особисті та ділові якості успішного менеджера.
- •50. Поняття та характеристика комунікацій в менеджменті.
- •55. Компоненти психологічного портрету особистості менеджера.
- •56. Система вимог до сучасного менеджера.
- •51. Поняття інформації в комунікаціях та її види.
- •54. Документи та інші носії інформації у менеджменті.
- •53. Мова та ділове письмо як складова комунікацій у менеджменті.
- •59. Поняття "стиль керівництва". "Стильові шкали".
- •61. Характеристика демократичного стилю керівництва.
- •57. Система навичок сучасного менеджера.
- •67. Соціальна та юридична відповідальність менеджерів.
- •62. Характеристика ліберального стилю керівництва.
- •63. Поняття конфлікту, його типи та чинники.
- •64. Сучасні методи вирішення конфліктів.
- •65. Основні вимоги до формування дієздатного колективу.
3. За рівнем централізації контролю:
♦ централізоване контролювання — цілеспрямована діяльність спеціалізованих контрольних служб, заснована на використанні правил, інструкцій, жорстких нормативів;
♦ децентралізоване контролювання — Ґрунтується на соціальних нормах, цінностях, традиціях, корпоративній культурі. Значною мірою воно зорієнтовано на самоконтроль та внутрігруповий контроль, що здійснюються на засадах соціальної взаємодії.
Професор Вільям Н'юмен розробив рекомендації для менеджерів, які прагнуть уникнути негативного впливу контролю на поведінку підлеглих:
♦ встановлення усвідомлених та досяжних стандартів, що сприймаються працівниками;
♦ встановлення двосторонього спілкування;
♦ уникнення надмірного контролю;
♦ встановлення винагород за досягнення певного стандарту.
40. Поняття організаційної структури управління, фактори що її визначають.
Організаційна структура управління — це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів і стійких, зв'язків між ними, що забезпечують функціонування об'єкта управління
Організаційна структура полягає у:
- способах організації підрозділів;
- логіці взаємозв'язку між підрозділами;
- регламентуючих документах, що спонукають працівників виконувати завдання; - формах організації управлінської праці.
Розглядаючи організаційну структуру управління, використовують такі основні категорії: - Ланка в організації — це структурно відособлений елемент, наділений конкретними функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю (підрозділ, сектор, дільниця, конкретний виконавець).
- Рівень управління — це сукупність визначених ланок, які вказують на послідовність вертикальної підпорядкованості одних ланцюгів іншим. Кількість рівнів управління залежить від масштабів виробництва, технології.
- Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримують завдяки зв'язкам, які прийнято поділяти на горизонтальні та вертикальні.
тим або іншим функціям управління.
Скалярний ланцюг — це перелік осіб на керівних посадах, починаючи від особи, яка займає найвищий щабель у цьому ланцюгу, до керівництва нижньої ланки.
Бюрократія — це чітко налагоджена форма поділу праці із зафіксованими нормами поведінки та професійним підбором кадрів.
Департаменталізація — процес розподілу організації на частини із визначенням їх завдань, прав і обов'язків.
дій щодо їх виконання.
Організаційні структури мають відповід таким вимогам:
• оптимальність — мінімально необхідна кількість зв'язків між органами управління;
• оперативність, гнучкість — здібність швидко реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі;
• надійність — гарантія достовірності передачі інформації, безперебійного функціонування;
• простота, економічність — мінімальні витрати на управління, відсутність дублювання та паралелізму в роботі;
• спеціалізація — зосередженість окремих працівників на виконанні заданих функцій управління;
• незалежність від конкретних осіб — відмова підлаштовувати організацію до особливостей наявних працівників, будувати її як інструмент для досягнення цілей організації, підбирати людей, які спроможні забезпечити досягнення місії організації.
Для побудови організаційних структур управління використовують такі основні методи: - моделювання; - експертних оцінок; - організаційного нормування.
Послідовн дій під час розробки організаційної структури:
1. Розподіл організації по горизонталі на широкі блоки, які відповідають найважливішим напрямам діяльності щодо реалізації стратегії.
2. Встановлення співвідношення повноважень різних посад.
3. Визначення службових обов'язків як сукупності визначених завдань і функцій та доручення їх виконання конкретним особам.
Основні принципи побудови організації:
1. Розвиток демократичних основ управління. 2. Принцип системного підходу. 3. Принцип керованості.
4. Принцип відповідальності об'єкта і суб'єкта управління. 5. Принцип адаптації (гнучкості). 6. Принцип спеціалізації. 7. Принцип професійної регламентації. 8. Принцип правової регламентації.
Значення організаційної структури:
• організаційна структура забезпечує координацію всіх функцій менеджменту;
• структура організації визначає права та обов'язки (повноваження й відповідальність) на управлінських рівнях;
• від організаційної структури залежить ефективна діяльність І організації, її виживання і процвітання;
• структура, запроваджена в певній організації, визначає організаційну поведінку її працівників, тобто стиль менеджменту і якість праці колективу.
Основними типами організаційних структур є прості, котрі поділяють на лінійні і функціональні Лінійну структуру використовують малі й середні підприємства, що виконують нескладне виробництво. Кожен виробничий чи управлінський підрозділ очолює керівник, наділений усіма функціями і повноваження щодо прийняття рішень. Основні риси: - чітко виражений принцип єдинокерованості; - високий ступінь централізації в управлінні; - незначні повноваження функціональних спеціалістів.