48. Технологія розробки управлінських рішень.

Управлінське рішення — це вибір альтернативи, проведений керівником у межах його посадових повноважень, компетентності та спрямований на досягнення цілі організації

Розробка рішень у менеджменті становить основу управлінського процесу.

Управлінський процес - це комплекс взаємопов'язаних операцій, що виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв'язання конкретних завдань та досягнення поставлених цілей,

Операція в менеджменті - це частина управлінського процесу, яка є роботою виконавця над певним видом інформації. До складових частин управлінської діяльності, пов'язаних з обробкою, прийняттям та реалізацією рішень, відносяться інформаційно-пошукові, письмові (графічні), розрахункові, логічні й аналітичні операції.

Сукупність взаємопов'язаних операцій для досягнення певних локальних цілей називається управлінськ процедурами.

Опис менеджменту у вигляді взаємопов'язаних операцій і правил їх здійснення є технологією менеджменту.

До технології менеджменту висуваються такі вимоги:

- єдність технологічного процесу, яка повинна забезпечувати поєднання робіт з таким

розрахунком, щоб виключити взаємні перешкоди;

- неперервність технологічного процесу:

- мінімальна вартість і трудомісткість технологічн процесів;

- рівномірність завантаження апарату управління.

На підставі аналізу процедур менеджменту можна побудувати модель процесу розробки рішень, що відображає послідовність здійснення основних груп операцій, пов'язаних з прийняттям і реалізацією управлінських рішень,

Процес розробки і прийняття рішення в менеджменті: 1. визначення цілі: - визначення і прогнозування розвитку ситуації; формування проблем; вивчення обмежень. 2. Вибір стратегії: - вибір методу вирішування проблем; пошук альтернатив; визначення критеріїв.

3. Оцінка рішень: - вибір кращого варіанта; узгодження рішення; прийнят рішення. 4. Організація виконання рішення.

Для оцінки ситуації і підготовки рішення орган управління (керівник) повинен бути забезпечений повною і своєчасного плановою, нормативною, інструктивною, правовою, статистичною, обліковою, науковою (ноу-хау) та іншою інформацією. Реальними засобами забезпечення керівників усіх рангів своєчасною і повною інформацією про ситуацію, що безперервно змінюється, є широке впровадження автоматизованих систем збирання і обробки інформації, використання найновіших засобів зв'язку, наукових методів обробки інформації.

В залежності від характеру інформації, для її вивчення використовують різні логічні методи - порівняння, аналогії, синтезу, абстрагування, узагальнення, індукції, дедукції і ін. У результаті глибокого і всебічного вивчення ситуації вдається виявити проблеми, вирішення яких є передумовою подальшої діяльності.

На практиці проблеми розподіляються на чотири групи:

1) структуризовані;

2) добре структуризовані;

3) слабко структуризовані;

4) неструктуризовані.

У своєму розвитку проблема проходить кілька стадій:

- прихованого розпитку;

- перетворення на негативне явище;

- перетворення на фактор, що є очевидною перешкодою в діяльності підприємства чи окремого його підрозділу.

Науковий підхід до розробки і прийняття управлінських рішень включає не лише виявлення (ідентифікацію) проблеми, а й усвідомлення її.

Для діагностики проблеми вивчають її характер, встановлюють причини виникнення, фактори, що ті зумовили, можливі наслідки несвоєчасного розв'язання проблеми, її складність, межі тощо. У процесі аналізу вивчають ситуації і обмеження, пов'язані з часовою характеристикою, трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами.

Життєвий досвід показав, що існує чимало варіантів вирішення будь-яких проблем. Для порівняння альтернатив і вибору кращої з них використовують критерії, формування яких входить в обов'язки менеджерів вищих ієрархічних рівнів.

Критерій (оцінка) рішень - це правило порівняння і вибору альтернатив, вимірник економічного і соціального ефекту. Використання об'єктивних критеріїв оцінки варіантів рішення дає змогу порівняти ці варіанти і вибрати найкращий. У загальному плані основним критерієм управлінських рішень с закон економії суспільної праці при виробництві і реалізації продукції.