Лексична компетенція

Лексична компетенція – це знання й використання вокабуляра іноземної мови, який складається з лексичних елементів та граматичних елементів.

Лексичні елементи включають:

• стійкі вирази (мовленнєві формули, ідіоми, фразові дієслова, складені прийменники тощо);

• поодинокі слова, які мають декілька значень (полісемія).

До граматичних елементів належать артиклі, займенники, питальні слова, прийменники, сполучники, частки.

На рівні А2 студент має володіти лексичним запасом, достатнім для вираження елементарних комунікативних потреб у повсякденних, навчальних і професійно спрямованих ситуаціях.

Протягом навчання студенти повинні засвоїти не менше 1500 одиниць загальновживаної і професійно спрямованої лексики з тем:

• Людина та її найближче оточення (знайомство, особиста інформація, сім'я, власність, навколишнє середовище, помешкання).

• Людина та її діяльність.

• Подорожування (аеропорт, вокзал, готель, магазин, на вулиці міста).

• Людина і навколишній світ (країни, міста).

• Міжособистісна комунікація (вітання, прохання, пропозиції, поради, вибачення, вираження власної думки, погодження й непогодження з іншою думкою, соціальний етикет, телефонні розмови).

• Людина й бізнес (посади і професії, бізнес-контакти).

• Робота в компанії.

• Ведення справ у бізнесі.

• Міжособистісна комунікація: обмін інформацією відносно діяльності компанії.

Граматична компетенція

Граматична компетенція – це знання й уміння використовувати граматичні ресурси іноземної мови. Іншими словами, це здатність розуміти й виражати певний смисл, розпізнаючи й продукуючи фрази та речення згідно з набором правил, що управляють упорядкуванням мовних елементів у змістовні послідовності (речення).

Граматична компетенція вимагає хорошого знання морфології й синтаксису мови.

Морфологія має справу з внутрішньою організацією слів, включаючи засоби словотворення.

Засоби словотворення у французькій мові

1. словоскладання (слова типу: boulle – de – neige);

2. афіксація:

суфікси іменника: - aien, - e: - ais, - e; - ien, - ne; - ade(f); - age (m).

суфікси прикметника: - esse; -eur; - té.

суфікси прислівника: ment;

суфікси дієслова: -age; - ance; - eur; - eur; - euse; - ment.

префікси

3) конверсія (devoir – un devoir).

По завершенні курсу навчання студенти повинні знати, розуміти й використовувати у власному мовленні основні граматичні елементи.

1. Артикль (означений, неозначений, частковий, злитий, відсутність артикля після прийменника).

2. Іменник (рід, число).

3. Займенник (особові, присвійні, вказівні, питальні, неозначені, означальні займенники).

4. Прикметник (прикметники жіночого роду, множина прикметників, узгодження прикметника, місце прикметника – означення, ступені порівняння).

5. Прислівник (місце прислівників, утворення прислівників).

6. Числівник (кількісні, порядкові числівники, дроби).

7. Прийменник.

8. Сполучник.

9. Дієслово (три групи дієслова, заперечна форма дієслова, безособовий зворот il y a, наказовий спосіб, безособові дієслова, займенникові дієслова, пасивна форма).

10. Часи дійсного способу ( présent, futur immediat, passé composé, passé imparfait, futur simple, plus-que-parfait).

11. Модальні дієслова.

12. Структура французького речення (простого поширеного, питального, спонукального, окличного). Складносурядні речення.

13. Складнопідрядні речення.

14. Узгодження часів дійсного способу.

15. Умовний спосіб дієслова (Conditionnel présent, Conditionnel passé, Subjonctif présent, Subjonctif passé).

16. Інфінітивні конструкції.

Синтаксис розглядає організацію слів у реченні за певними правилами. Синтаксис носія мови має підсвідомий характер. Формування уміння організовувати слова у речення для передачі певного смислу – центральний аспект оволодіння комунікативною компетенцією.

Упродовж курсу навчання студенти опановують структури основних типів речень у дійсному способі (особових, безособових і неозначено–особових) - зокрема, речень, які називають та характеризують об’єкт, речень, в яких виражається володіння об’єктом, існування та місцеперебування об’єкта, а також речень, що виражають дію або стан - у стверджувальній, питальній та заперечній формах – у тому числі складних речень; навчаються користуватися наказовим способом; вивчають організацію речень в умовному способі.

Розвиток і удосконалення вміння організовувати слова у речення для передачі певного смислу відбуваються протягом усього курсу навчання.