- •Лекція 1 Державне управління: суть, предмет, принципи та функції в суспільстві.
- •Державне управління: соціальна суть, дуалізм об’єкта та суб’єкта та роль в розвитку суспільства.
- •2. Методи пізнання державного управління та його функції.
- •Види та принципи державного управління.
- •1.За визначенням ролі і місця людини в суспільстві
- •3.За критерієм використання форми власності та розмежування уповноважень:
- •6.За терміном виконання прийнятих рішень:
- •Особливості державного управління та його відмінність від приватного.
- •Тема 2. Держава як вища форма організації суспільства.
- •Теорії виникнення держави як суспільного феномену.
- •Типологія держави та її політико-організаційні форми управління.
- •1. За формою правління:
- •2. За формою державного облаштування (устрою) :
- •3. По діючому державному (політичному) режиму:
- •Суспільні функції держави та їх еволюція.
- •Теорія «клієнталістської моделі» державного управління
- •3. Характеристика моделей державного управління провідних країн світу.
- •Основні відмінності західного та японського стилю менеджменту
- •2.Основні підходи, принципи та напрямки європейського державного управління.
- •3. Спільні норми і принципи адміністративного права:
- •Конституційні засади розподілу гілок влади в Україні.
- •Організаційна та функціональна структура виконавчої влади.
- •Судова влада та здійснення контролю.
- •Тема 5. Регіональна політика та місцеве самоврядування в державному управлінні.
- •2. Місцеве самоврядування: суть, основні ознаки, принципи та моделі управління.
- •Теорія месцевого самоврядування
- •2. Характеристики існуючих систем місцевих органів управління
- •1) Контроль законності.
- •4. Система місцевого самоврядування
- •5. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування
- •Економічні методи дре
- •Прогнозування та планування в державному управлінні.
- •Планування
- •Програмування як елемент державного управління: суть, методи, технологічні етапи та види.
- •Координація та реординація в управлінському процесі.
- •2.Прийняття рішень в державному управлінні.
- •3. Відповідальність та контроль в державному управлінні.
- •2.Прийняття рішень в державному управлінні.
- •3. Відповідальність та контроль в державному управлінні.
- •1. Управління природними ресурсами та державними підприємствами
- •2. Управління державними фінансами та грошовою масою.
- •3. Фінансове забезпечення реалізації суспільних функцій держави.
- •2. Управління державними фінансами та грошовою масою.
- •3. Фінансове забезпечення реалізації суспільних функцій держави
- •Лекція 9. Державне регулювання приватного сектору національної економіки.
- •3.Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.
- •Тема 10. Державне управління соціальною сферою суспільства
- •1. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •2.Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.
- •3.Діяльність держави щодо вразливих верств населення.
- •Тема 11. „Державне управління безпекою життєдіяльності суспільства.”
- •Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва.
- •Питання, які виносяться на лекцію:
- •1. Галузь культури як об’єкт державного управління.
- •2. Державне управління освітою й наукою в Україні
- •3. Державне управління туризмом, фізичною культурою та спортом
- •1. Галузь культури як об’єкт державного управління.
- •2. Держане управління освітою й наукою в Україні.
- •3. Державне управління туристичною сферою, фізичною культурою та спортом.
- •Тема 13. Менеджмент органу державної влади.
- •Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади.
- •4. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •Тема 14. Забезпечення діяльності органу державної влади.
- •2. Державна служба: організація, види функції та мотивація.
- •3. Державна кадрова політика.
- •1. Підготовка кадровими службами:
- •1. Поняття ефективності в державному управлінні: види та критерії виміру.
- •2. Соціальна результативність функціонування органу державної влади та посадової особи.
- •1. Поняття ефективності в державному управлінні: види та критерії виміру.
- •2. Соціальна результативність функціонування органу державної влади та посадової особи.
- •2. Визначення пріоритетів стабілізації розвитку економіки та державне управлінське забезпечення.
- •3.Запровадження режиму економії в діяльності органів державної влади.
- •4. Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління
Тема 10. Державне управління соціальною сферою суспільства
Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
2. Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.
3.Діяльність держави щодо вразливих верств населення.
1. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
В умовах трансформації економіки України – переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.
З другої теми лекцій відомо, що держава виконує суспільні функції, серед яких соціальна є найважлвиішою. Соцiaльнa функцiя дeржaви полягaє в зaбeзпeчeннi нa всiй тeриторiї крaїни прaв i свобод кожної людини i громaдянинa. Свободa людини рeaлiзується в суспiльствi, у спiлкувaннi тa спiвпрaцi людeй. I тiльки дeржaвнa влaдa здaтнa бути гaрaнтом зaхисту прaв i свобод. Соцiaльнa функцiя дeржaви нaлeжить до внутрiшнiх функцiй. Об’єктом соцiaльної функцiї дeржaви є людинa, її життя тa здоров’я. Соцiaльнa функцiя дeржaви Укрaїнa дiстaлa зaкрiплeння у ст.1 її Конституцiї, вiдповiдно до якої Укрaїнa є сувeрeнною, нeзaлeжною, дeмокрaтичною, соцiaльною, прaвовою дeржaвою. Сутнiсть соцiaльної функцiї дeржaви стисло вирaжeнa у ст.3 Основного Зaкону. Згiдно з цiєю стaттeю людинa, її життя тa здоров’я, чeсть i гiднiсть, нeдоторкaнiсть тa бeзпeкa визнaються в Укрaїнi нaйвищою соцiaльною цiннiстю; прaвa i свободи людини тa їх гaрaнтiї визнaчaють змiст i спрямовaнiсть дiяльностi дeржaви; утвeрджeння й зaбeзпeчeння прaв i свобод людини є головним обов’язком дeржaви.
Побудова соціально – орієнтованої ринкової економіки передбачає державне управління соціальною сферою, регулюванням пропорційного та динамічного розвитку соціальної та економічної складової суспільства. Наведемо для прикладу загальнонаціональні цілі (встановлені владою), що визначають стратегічну "соціальну спрямованість" економічної політики держави. Поняття "соціальна ринкова економіка" (sоzіаlе Marktwirtschaft)18 ввів у науковий і практичний політичний лексикон Альфред Мюллер-Армак – представник Фрайбурзької школи ордолібералів (ordo – порядок), який активно співробітничав з реформаторами-практиками в розробці заходів економічної реформи Німеччини. Теоретичні основи функціонування цієї системи закладені економістами В.Ойкеном та В.Репке, юристом Ф.Бьомом та соціологом А.Рюстовом. Необхідність соціальної орієнтації ринкової економіки була обґрунтована в двох найбільших роботах основоположника Фрайбурзької школи В.Ойкена: "Основи національної економії" і "Основні принципи економічної політики".
Вирішення проблем, пов'язаних із побудової соціально-ринкової економіки, означає вирішення проблем функціонування соціальної сфери, яка є прерогативою держави. Соціальна сфера — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів.Вплив держави на розвиток соціальної сфери здійснюється через соціальну політику, як діяльності держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні.
Державне регулювання соціальних процесів — вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.
Соціальна політика держави включає:
—систему правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання
— формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення, вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
— з метою забезпечення соціальної справедливості держава здійснює розподіл і перерозподіл доходів населення та створення системи соціального захисту населення;
— забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);
— захист навколишнього середовища тощо.
Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:
— життєздатності суспільства;
— стабілізації та розвитку суспільства;
консолідації суспільства.
Мал. 1.2. Завдання соціальної політики
Національні моделі соціальної політики.
Шведська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші країни) — найбільш соціалізована модель, тобто економіка найбільшою мірою працює на задоволення потреб членів суспільства. Вона відзначається надзвичайно високою часткою ВВП, яка розподіляється через бюджет (понад 50%), акумулюванням у руках держави значних фінансових ресурсів, домінуванням ідеї рівності та солідарності у здійсненні соціальної політики, активною упереджувальною політикою, профілактичними заходами у сфері зайнятості, жорсткою політикою доходів, високим рівнем соціального захисту населення, що забезпечується в основному за державні кошти. Тут соціальна політика тісно пов'язана з державним регулюванням економіки, яке має чітко виражену соціальну спрямованість, тобто соціальна політика виступає як мета економічної діяльності держави.
Німецька модель (Німеччина, Франція, Австрія) характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців.
Японська модель соціальної політики передбачає проведення політики вирівнювання доходів, особливу політику використання робочої сили (система довічного найму з певними сучасними модифікаціями), домінування психології колективізму, солідарності в доходах, досягнення консенсусу між різними суб'єктами у вирішенні соціально-економічних проблем, виділення питань підвищення життєвого рівня населення в ранг національних пріоритетів.
Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) виступає як проміжна між лібералізованою американською і соціально орієнованою шведською та німецькою моделями. Для неї характерним є активніше, ніж для першої моделі, регулювання соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і перерозподіл ВВП через держбюджет (не більше 40%). Крім того, має місце приблизно рівний розподіл витрат на соціальне забезпечення між державою та приватним сектором, пасивна державна політика на ринку праці.
Американська модель соціальної політики — найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. При цьому забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.
Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:
— правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;
— прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);
— соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;
— впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;
— прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;
— встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;
— державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);
— державний вплив на ціни та цінотворення;
— обов'язкове соціальне страхування в різних формах;
— пенсійне забезпечення;
— розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;
підготовка та перепідготовка кадрів;
організація оплачуваних громадських робіт;
— соціальне партнерство.
У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві. [1,161-166].