2.Прийняття рішень в державному управлінні.

Сутність управлінського рішення – полягає у обґрунтованому виборі таких впливів на об’єкт управління, які узгоджені з механізмом його самоорганізації спрямовані на підтримання певної цілісності структурної визначеності з метою досягнення обраних цілей.

Державно-управлінські рішення – це обґрунтований і вибраний державними органами цілеспрямований вплив на суспільну систему, який відображає владну волю держави й набуває офіційно вираженої форми. Прикладом може бути розробка цільових програм, стратегії реформ, вироблення відповідних політик.

До особливостей державно-управлінських рішень слід віднести:

• масштабність впливу рішення;

• спрямованість на розв’язання проблем державного рівня;

• закріплення в певних нормативно-правових актах;

• забезпеченість державними ресурсами процесу розробки та реалізації рішення;

• обов’язковість до виконання;

• високий рівень ризику та негативних наслідків;

• обов’язків характер виконання.

До основних типів державно-управлінських рішень необхідно (згідно Конституції України) віднести:

• визначення стратегії розвитку держави;

• розробку стратегії національної безпеки;

• удосконалення адміністративно-територіального устрою;

• розподіл повноважень між главою держави , парламентом та урядом;

• внесення змін до Конституції;

• призначення референдумів з питань, передбачених Конституцією;

• вироблення порядку діяльності органів державної влади;

• утворення і ліквідація органів державної влади;

• визначення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення цих прав і свобод;

• встановлення порядку використання і захисту державних символів;

• інші рішення, що передбачені Конституцією.

Формою вираження означених типів державно-управлінських рішень можуть бути:

• Правові норми (Конституція, закони, міжнародні угоди, укази Глави Держави, постанови парламенту і уряду, накази керівництва центральних органів виконавчої влади , державні та галузеві стандарти тощо).

• Організаційно-розпорядчі рішення ( розпорядження, вказівки та інші організаційно-координаційні рішення вищих та центральних органів виконавчої влади);

• Програмно-цільові державно-управлінські рішення (міждержавні, регіональні, галузеві і міжгалузеві концепції, програми, проекти тощо).

Державно-управлінські рішення можна класифікувати:

• за характером цілей; (стратегічні, тактичні, оперативні)

• функціональним змістом, характером завдань, що вирішуються; (планові, організаційні, технологічні, прогнозуючі)

• рівнями ієрархії систем управління; (великих, середніх та локальних систем).

• характером організації розробки; (одноособові, колегіальні, колективні)

• причинами виникнення; (ситуаційні, програмні, ініціативні, епізодичні, періодичні)

• вихідними методами розробки; (графічні, математичні, евристичні – експертні оцінки, розробка сценаріїв, ситуаційних моделей)

• організаційним оформленням (жорсткі, орієнтовані, гнучкі-вибіркові).

Під час підготовки управлінських рішень використовуються такі способи і прийоми дій:

- вивчення конкретних управлінських ситуацій на місцях, у керованих об’єктах;

- ознайомлення з досвідом вирішення подібного управлінського завдання;

- складання інформаційних записок;

- аналіз статистичних матеріалів;

- обґрунтування різних альтернатив вирішення проблеми в умовах обмеженості ресурсів.

У державному управлінні застосовують такі методи підготовки управлінських рішень:

- системний та функціональний аналіз;

- методи прогнозування;

- методи теорії ігор і статистичної теорії прийняття рішень;

- ймовірнісно-статистичні методи;

- економіко-статистичне моделювання;

- теорії масового обслуговування та ін.

Технологія процедури прийняття рішень в державному управлінні.

Організаційна процедура прийняття рішень передбачає визначення:

- організаційного рівня та суб’єкта (особи чи групи осіб), що приймає рішення;

- осіб, які забезпечують наукове обґрунтування проекту рішення;

- структури погодження рішення (хто з ким погоджує рішення);

- періодичності та форми контролю за ходом виконання рішення;

- персоніфікації осіб, що здійснюють контроль;

- осіб та їх прав щодо внесення змін у змість управлінських рішень;

- форми звітності при виконанні рішень;

- осіб та органу управління, які дають висновок про виконання рішень та ступінь досягнення поставленої цілі.

-