Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДУ Лекц скор заочн 2012.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
1.17 Mб
Скачать

2.Прийняття рішень в державному управлінні.

Сутність управлінського рішення – полягає у обґрунтованому виборі таких впливів на об’єкт управління, які узгоджені з механізмом його самоорганізації спрямовані на підтримання певної цілісності структурної визначеності з метою досягнення обраних цілей.

Державно-управлінські рішення – це обґрунтований і вибраний державними органами цілеспрямований вплив на суспільну систему, який відображає владну волю держави й набуває офіційно вираженої форми. Прикладом може бути розробка цільових програм, стратегії реформ, вироблення відповідних політик.

До особливостей державно-управлінських рішень слід віднести:

  • масштабність впливу рішення;

  • спрямованість на розв’язання проблем державного рівня;

  • закріплення в певних нормативно-правових актах;

  • забезпеченість державними ресурсами процесу розробки та реалізації рішення;

  • обов’язковість до виконання;

  • високий рівень ризику та негативних наслідків;

  • обов’язків характер виконання.

До основних типів державно-управлінських рішень необхідно (згідно Конституції України) віднести:

  • визначення стратегії розвитку держави;

  • розробку стратегії національної безпеки;

  • удосконалення адміністративно-територіального устрою;

  • розподіл повноважень між главою держави , парламентом та урядом;

  • внесення змін до Конституції;

  • призначення референдумів з питань, передбачених Конституцією;

  • вироблення порядку діяльності органів державної влади;

  • утворення і ліквідація органів державної влади;

  • визначення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення цих прав і свобод;

  • встановлення порядку використання і захисту державних символів;

  • інші рішення, що передбачені Конституцією.

Формою вираження означених типів державно-управлінських рішень можуть бути:

  • Правові норми (Конституція, закони, міжнародні угоди, укази Глави Держави, постанови парламенту і уряду, накази керівництва центральних органів виконавчої влади , державні та галузеві стандарти тощо).

  • Організаційно-розпорядчі рішення ( розпорядження, вказівки та інші організаційно-координаційні рішення вищих та центральних органів виконавчої влади);

  • Програмно-цільові державно-управлінські рішення (міждержавні, регіональні, галузеві і міжгалузеві концепції, програми, проекти тощо).

Державно-управлінські рішення можна класифікувати:

  • за характером цілей; (стратегічні, тактичні, оперативні)

  • функціональним змістом, характером завдань, що вирішуються; (планові, організаційні, технологічні, прогнозуючі)

  • рівнями ієрархії систем управління; (великих, середніх та локальних систем).

  • характером організації розробки; (одноособові, колегіальні, колективні)

  • причинами виникнення; (ситуаційні, програмні, ініціативні, епізодичні, періодичні)

  • вихідними методами розробки; (графічні, математичні, евристичні – експертні оцінки, розробка сценаріїв, ситуаційних моделей)

  • організаційним оформленням (жорсткі, орієнтовані, гнучкі-вибіркові).

Під час підготовки управлінських рішень використовуються такі способи і прийоми дій:

- вивчення конкретних управлінських ситуацій на місцях, у керованих об’єктах;

- ознайомлення з досвідом вирішення подібного управлінського завдання;

- складання інформаційних записок;

- аналіз статистичних матеріалів;

- обґрунтування різних альтернатив вирішення проблеми в умовах обмеженості ресурсів.

У державному управлінні застосовують такі методи підготовки управлінських рішень:

- системний та функціональний аналіз;

- методи прогнозування;

- методи теорії ігор і статистичної теорії прийняття рішень;

- ймовірнісно-статистичні методи;

- економіко-статистичне моделювання;

- теорії масового обслуговування та ін.

Технологія процедури прийняття рішень в державному управлінні.

Організаційна процедура прийняття рішень передбачає визначення:

- організаційного рівня та суб’єкта (особи чи групи осіб), що приймає рішення;

- осіб, які забезпечують наукове обґрунтування проекту рішення;

- структури погодження рішення (хто з ким погоджує рішення);

- періодичності та форми контролю за ходом виконання рішення;

- персоніфікації осіб, що здійснюють контроль;

- осіб та їх прав щодо внесення змін у змість управлінських рішень;

- форми звітності при виконанні рішень;

- осіб та органу управління, які дають висновок про виконання рішень та ступінь досягнення поставленої цілі.

-