- •Лекція 1 Державне управління: суть, предмет, принципи та функції в суспільстві.
- •Державне управління: соціальна суть, дуалізм об’єкта та суб’єкта та роль в розвитку суспільства.
- •2. Методи пізнання державного управління та його функції.
- •Види та принципи державного управління.
- •1.За визначенням ролі і місця людини в суспільстві
- •3.За критерієм використання форми власності та розмежування уповноважень:
- •6.За терміном виконання прийнятих рішень:
- •Особливості державного управління та його відмінність від приватного.
- •Тема 2. Держава як вища форма організації суспільства.
- •Теорії виникнення держави як суспільного феномену.
- •Типологія держави та її політико-організаційні форми управління.
- •1. За формою правління:
- •2. За формою державного облаштування (устрою) :
- •3. По діючому державному (політичному) режиму:
- •Суспільні функції держави та їх еволюція.
- •Теорія «клієнталістської моделі» державного управління
- •3. Характеристика моделей державного управління провідних країн світу.
- •Основні відмінності західного та японського стилю менеджменту
- •2.Основні підходи, принципи та напрямки європейського державного управління.
- •3. Спільні норми і принципи адміністративного права:
- •Конституційні засади розподілу гілок влади в Україні.
- •Організаційна та функціональна структура виконавчої влади.
- •Судова влада та здійснення контролю.
- •Тема 5. Регіональна політика та місцеве самоврядування в державному управлінні.
- •2. Місцеве самоврядування: суть, основні ознаки, принципи та моделі управління.
- •Теорія месцевого самоврядування
- •2. Характеристики існуючих систем місцевих органів управління
- •1) Контроль законності.
- •4. Система місцевого самоврядування
- •5. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування
- •Економічні методи дре
- •Прогнозування та планування в державному управлінні.
- •Планування
- •Програмування як елемент державного управління: суть, методи, технологічні етапи та види.
- •Координація та реординація в управлінському процесі.
- •2.Прийняття рішень в державному управлінні.
- •3. Відповідальність та контроль в державному управлінні.
- •2.Прийняття рішень в державному управлінні.
- •3. Відповідальність та контроль в державному управлінні.
- •1. Управління природними ресурсами та державними підприємствами
- •2. Управління державними фінансами та грошовою масою.
- •3. Фінансове забезпечення реалізації суспільних функцій держави.
- •2. Управління державними фінансами та грошовою масою.
- •3. Фінансове забезпечення реалізації суспільних функцій держави
- •Лекція 9. Державне регулювання приватного сектору національної економіки.
- •3.Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.
- •Тема 10. Державне управління соціальною сферою суспільства
- •1. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •2.Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.
- •3.Діяльність держави щодо вразливих верств населення.
- •Тема 11. „Державне управління безпекою життєдіяльності суспільства.”
- •Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва.
- •Питання, які виносяться на лекцію:
- •1. Галузь культури як об’єкт державного управління.
- •2. Державне управління освітою й наукою в Україні
- •3. Державне управління туризмом, фізичною культурою та спортом
- •1. Галузь культури як об’єкт державного управління.
- •2. Держане управління освітою й наукою в Україні.
- •3. Державне управління туристичною сферою, фізичною культурою та спортом.
- •Тема 13. Менеджмент органу державної влади.
- •Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади.
- •4. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •Тема 14. Забезпечення діяльності органу державної влади.
- •2. Державна служба: організація, види функції та мотивація.
- •3. Державна кадрова політика.
- •1. Підготовка кадровими службами:
- •1. Поняття ефективності в державному управлінні: види та критерії виміру.
- •2. Соціальна результативність функціонування органу державної влади та посадової особи.
- •1. Поняття ефективності в державному управлінні: види та критерії виміру.
- •2. Соціальна результативність функціонування органу державної влади та посадової особи.
- •2. Визначення пріоритетів стабілізації розвитку економіки та державне управлінське забезпечення.
- •3.Запровадження режиму економії в діяльності органів державної влади.
- •4. Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління
Тема 5. Регіональна політика та місцеве самоврядування в державному управлінні.
Питання, які виносяться на лекцію:
1. Національне і регіональне в розвитку суспільства. Регіональне управління: суть, цілі та організаційно-економічні форми.
2. Місцеве самоврядування: суть, основні ознаки, принципи та моделі управління.
3. Особливості здійснення самоврядування в містах Києві та Севастополі.
1. Національне і регіональне в розвитку суспільства. Регіональне управління: суть, цілі та організаційно-економічні форми.
Державне управління охоплює всі сфери людської діяльності і відображає складні процеси, що відбуваються як в межах національної економіки, так і в окремих її територіальних частинах, які в економіко-правовій науці називають «регіонами». Визначення соціально-економічної суті «регіону» як відносно відокремленої самостійної складової національної економіки на сьогодні достовірно і однозначно не визначено, так як постійно змінюються проблеми та й територія регіонів. Неоднозначність визначення категорії «регіон» обумовлена також мінливістю чинників, що спричиняють специфіку того чи іншого регіону. До таких чинників можна віднести політичний, екологічний, географічний, територіальний, ресурсний, соціальний, інституціональний, інноваційний тощо. В контексті зазначеного наведемо кілька визначень регіону.
Регіон – [від лат. regio (regions) – область, округ] – територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (фізико-географічних, економічних, тощо). Регіон – область, район, частина країни, що відрізняється від інших областей сукупністю природних і (або) історично сформованих, відносно стійких економіко-географічних і інших особливостей, що нерідко сполучаються з особливостями національного складу населення. Регіон – це території різної площі, які характеризуються певною специфічною однорідністю, яка є основою для того, щоб виділити ці території8. Під регіоном необхідно розуміти найбільшу адміністративно-територіальну одиницю субнаціонального рівня, яка має виборну владу, юридичну незалежність та власний бюджет. В умовах України – це рівень області та Автономної республіки Крим. Виходячи із особливого статусу, до регіонів віднесено також столицю держави м. Київ.9 Поняття «регіон» застосовується для розподілу територій за певними ознаками (економічними, політичними, кліматичними, екологічними тощо), кордони яких не завжди збігаються не тільки з адміністративно-територіальними кордонами, а навіть з державними кордонами країн 10.
Регіон у національній економіці – це окрема самостійна система господарювання, яка має чітко визначені кордони території, власні органи управління, матеріальну і фінансову базу і, як правило, визначається законодавчими актами держави, виходячи з її стратегічних і тактичних цілей та завдань11. Регіон – це основна складова частина територіального устрою країни, що визначена єдиною політикою державного регіоналізму і має організаційну відособленість, цілісність, економічну й демографічну самодостатність, систему державних органів, що є елементами (підсистемами) державної структури влади й управління країною12.
Висновок: виокремлення території в якості регіону як суб’єкта державного впливу та категорії науки державного управління може бути здійснено з точки зору наступних критеріїв:
- адміністративно-територіальне (політико-адміністративне або юридичне) трактування регіону як субнаціональної одиниці, тому його сутність та статус визначається в Конституції чи в законах;
- філософське трактування регіону асоціюється з особливим «світом», для якого властиві свій менталітет, спосіб мислення, традиції, світогляд та світосприйняття;
- історична інтерпретація регіону, яка вказує тенденції та традиції, що склались на окремій території протягом довготривалого історичного періоду;
- геополітичне розуміння регіону, яке випливає з просторової диференціації різних політичних сил і рухів, центрів сили тощо, причому такий регіон складається, як правило, з групи країн, які за багатьма параметрами більше зв’язані одна з одною, ніж з іншими країнами;
- економічний регіон – це у більшості випадків територія, що характеризується чітко вираженою спеціалізацією природних ресурсів, виробництва і соціально-економічною специфікою по відношенню до національної економіки;
- регіон як квазідержава, що представляє собою відносно відокремлену територію держави, яка наділена правами і повноваження в політичній, правовій, господарській та соціальній сферах діяльності;
- регіон як квазікорпорація – це окрема територія національної економіки, у економічній діяльності якої домінує функціонування окремої корпорації, від якої залежить вирішення проблем зайнятості, надходжень в місцевий бюджет, інвестування та інноваційний розвиток регіону;
- регіон як специфічна сфера функціонування ринку – територія, в межах якої діють особливі правила купівлі-продажу чи спеціалізація окремих сегментів (товарів) ринку, наприклад вільна економічна зона (ВЕЗ);
- регіон як окремий соціум – територія, що характеризується специфікою відтворення соціального і гуманітарного життя по відношенню до країни в цілому (етнос, рівень споживання, культура, тощо.
Ці та інші критерії, що визначають специфіку регіону як частину цілого (країни), ставляться в основу визначення регіону як економічної категорії, тому формулювання сутності категорії «регіон» залежить від критерія, що визначає специфіку конкретної території.
Державне управління поділяється на галузеве та територіальне. Галузеве – управління, яке спрямовується на вирішення основних завдань галузі, тобто задоволення потреб економіки окремими видами продукції, робіт, послуг. Територіальне – спрямовується на створення необхідних умов для розвитку окремих територіальних складових національної економіки, максимальне задоволення потреб населення регіону окремими видами продукції, робіт, послуг з ефективним використанням власних ресурсів і регіонального економічного потенціалу.
З точки зору стратегії розвитку національної економіки та цілей державного управління розробляється державна регіональна політика. Регіональна політика - це сукупність організаційно-правових та економічних заходів, що здійснюються державою у сфері регіонального розвитку відповідно до стратегічних і поточних цілей і завдань. Об’єкт державної регіональної політики – регіон, як система суспільних відносин із забезпечення відтворювальних процесів у межах конкретної території. Суб’єкти державної регіональної політики – це органи державної влади в регіонах, представницькі органи та органи місцевого самоврядування.
Складові державної регіональної політики:
- економічна,
- соціальна,
- науково-технічна,
- екологічна,
- демографічна,
- гуманітарна,
- зовнішньоекономічна тощо.
Державне регіональне управління направлене на реалізацію державної регіональної політики.