До в. Г. Шевченка

5 жовтня 1860. С.-Петербург

5 октября.

Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти з тим землеміром та з іншими п’явками людськими. Спасибі тобі ще раз!

Дуже, дуже добре ти зробив, що не посадив яблуні і груші; прищепи весною на дичках: вони й швидче і більші виростуть. Я з своєю молодою, не побравшися, розійшовся. Ликеря така самісенька, як і Харита, дурніша тілько тим од Харити, що письменна. Що мені на світі робить? Я одурію на чужині та на самоті!

Добре б зробив (як матимеш час), щоб сам поїхав у Київ та своїм оком подивився на оту мадам Соар. По слуху вона мені не подобалася; подивись лиш на неї своїм батьківським оком.

Ремінна свита з відлогою на сім тижні тобі пошлеться; на заказ і добре зроблена; коштує 32 карб[ованці]. На сі гроші справ Йосиповим дітям на зиму одежу, а долги його не плати — нехай сам платить! Микиті скажи (як побачиш), що він дурний, ні з ким не порадившись, зробив чортзна-що!

Письмо Фліорковського, і моє письмо, і копія з условія печатається в п’ятій книжці «Народного чтения». Тим я тобі тієї копії і не посилаю.

Порадь їм, будь ласкав, щоб вони швидче записались в міщане, в Звенигородці один, другий в Черкасах, а Ярина в Каневі. Мені тут радять так, не знаю, як ти порадиш. Грошей, що там треба буде, то я вишлю.

Каленика поцілуй тричі за мене і скажи йому, що як добре знатиме математику, то астрономію і навігацію за пояс заткне. Отак і скажи.

Шкода мені Йосипкової лапочки, іще більше шкода того дурня, що він і не бачить, що він нівечить... Шкода, та й годі!

Спасибі тобі за ляща і карасі; на весілля вони не прибудуть, бо весілля того й не буде. А ми вдвох собі з Мих[айлом] Матв[ійовичем] по-чумацькому та по-бурлацькому зваримо борщу з карасями, лящем закусимо та подякуєм тобі з жінкою і помолимось за щастя і здоров’я твоїх діточок.

Бувай здоровий! Твій брат і друг Т. Ш.

Пришлю або сам привезу Басі гостинця, як буде добре вчиться, а як же ні, то ні!

До м. Я. Макарова

31 жовтня 1860. С.-Петербург

31 октября.

Друже мій єдиний!

Якби я знав, що ми увечері побачимося у В[асиля] М[ихайловича], то не писав би сії цедули. Мені буде ніколи. А тим часом не знаю. Я вчора бачився з Е. П. К[овалевським]. Опанас поганший, як ми його знаєм. Та ся річ не мине нас. Як не сьогодня, то завтра поговоримо. Ще ось що. Чи ви бачили Ликерю? Чи сказали їй, щоб вона вернула мою мізерію до ниточки (реєстр повинен буть у Надежды Михайловны або у Андрея Николаевича). Як сказали їй, то ще й додайте, щоб вона в тиждень заробила 4 карб[ованці] и от своего имени послала в Чернигов на имя Романа Дмитриевича Тризны с надписью «в пользу Черниговской воскресной школы». Цією ціною окупить вона і свою, і мою погану славу.

Добре було б, якби ми ввечері побачились. Та не знаю. А тим часом нехай вам Бог помага на все добре.

Искренний ваш Т. Шевченко

До а. С. Болдіна

5 листопада 1860. С.-Петербург

1860.

5 ноября.

С.-П-бург.

Вельми і вельми шануємий

добродію ласкавий!

Ми з вами неначе і не бачились у цім смердячім Петрограді. Цею зимою, може, як Бог поможе, побачимося в Харкові. А як же не поможе, то я пришлю вам 50 або і 100 экземпляров свого /212/ «Кобзаря», а ви передайте його на комісію під час ярмарки харьковским книгарям. Напишіть мені, будьте ласкаві, швиденько, чи можна буде так зробить. А поки що нехай вам Бог помагає на все добре.

Щирий ваш

Т. Шевченко

Що роблять ваші воскресні школи?