До я. Г. Кухаренка

25 березня 1860. С.-Петербург

1860 року,

25 марта.

Батьку отамане кошовий!

Посилаю тобі к Великодню замість писанки «Хату». І не журнал, а тільки альманах, попередник нашого будущого журнала «Основа». Начнеться він з того року. Збирай, батьку, чорноморську запорозьку старовину та присилай на моє ім’я, а я передаватиму в редакцію. Треба б тобі багато дечого написать, та ніколи, нехай другим часом. Цілую твою жінку і твоїх діточок, а тебе аж тричі. Згадуй інколи щирого твого

Т. Шевченка.

До в. Г. Шевченка

28 березня 1860. С.-Петербург

28 марта.

23 марта я писав тобі трохи не лаючи, а 26 марта получив твоє і пана Трощинського письмо. Добре ти зробиш, як поєднаєш мене з паном Трощинським, але спершу поєднай мене з Харитою, а потім проси Трощинського, щоб він розклав плату на три часті по 500 карб[ованців]; до нового 1861 року я виплачу всі 1500 карб[ованців]. Якщо він здасться на се, то зараз же пиши мені, бери гроші, приймай добро і хазяйнуй. Ґрунт законтрактуй на 25 літ на своє ім’я або на моє, як знаєш.

Добре б ти зробив, якби поїхав у Керелівку та сказав би Микиті, Йосипові і Ярині, щоб вони не квапилися на волю без поля і без ґрунту. Нехай лучче підождуть. /198/

Трощинському сьогодні не пишу, ніколи. Поки що торгуйся з ним сам, як тобі Бог поможе. А дуже, дуже добре б було нам укупі вік докоротать над староденним Дніпром. Посилаю тобі 10 книжок «Кобзаря», продай їх, як можна буде, і гроші оддай сестрі Ярині. Жду твого обіцяного письма од 15 марта, а тим часом цілую тебе, твою жінку і твоїх діточок.

До м. Я. Макарова

12 квітня 1860. С.-Петербург

І вчора і позавчора не найшов я вас дома. Де це ви гайнуєте, нехай вам Бог допомага. Попросіть у Петра Аркадьевича до осени мой рисунок «Русалки». Я хочу дещо поправить и выгравировать к выставке. Ежели можно, то подателю сего и вручите рисунок та скажіть, коли ви буваєте дома. Бо мені дуже треба побачиться з вами.

Щирий ваш Т. Шевченко

12 апреля.

Як сьогодня не можна, то пришліть завтра раненько рисунок.

На звороті:

Высокоблагородному

Николаю Яковлевичу

Макарову.

До м. Я. Макарова

Середина квітня 1860. С.-Петербург

Посылаю вам экземпляр «Кобзаря», на всякий случай без надписи. Передайте его А[лександру] И[вановичу] с моим благоговейным поклоном.

Во имя Божее найдіть та пришліть мені оті прокляті «Русалки», а то вони, чортові дочки, мені спать не дають. Чи будете ви сьогодня в четвертому часу дома?

Т. Шевченко

До в. Г. Шевченка

22 квітня 1860. С.-Петербург

22 березня

1860.

Сьогодня я получив твої письма. Сьогодня у мене велике свято. Сього дня, 22 березня 1838 року, я глянув із неволі на світ Божий. Сьогодня ж ота придуркувата Харита зробила з мого /199/ великого свята такий дрібний будень, що я трохи, трохи не записався в ченці. Та дарма! Нехай собі погуляє до тієї весни (мені ні восени, ні навіть зимою до тебе приїхать не можна). А тим часом ти врозумляй її потроху, і жінку свою попроси, і сестер Катерину і Ярину. Скажи їй, що ми з тобою такі самі пани, як вона панна. Викупувать її на волю не треба, вона вже вольна, і всі жінки і дівчата в нашім краї уже не панщинні. Це я добре знаю.

Якщо ти добре поєднаєшся з Трощинським (і як Бог тобі поможе поєднать мене з Харитою), то купуй отой дом у Ржищеві та придбай мені лісу дубового на надвірню комору. То моя буде робоча. Дуже б, дуже добре було, якби нам укупі довелося вік свій докоротать.

Пану Флярковському нехай Микита скаже, щоб він тричі чмокнувся з своїм рідним батьком, з чортом. По 85 карб. нехай бере тепер чистими грішми з ґрунтами і полем, а потім (восени) возьме дулю.

Посліднього мого письма ти, мабуть, ще не получив. Я там писав, що і як робить з Трощинським. Як получиш, то напиши мені, що ти думаєш і що можна зробить. Послав я тобі 10 «Кобзарів» і дуже, дуже розумну книжечку для Прісі. Напиши, як получиш.

Каменецький мені сказав, що Григорович од потилиці до п’ят паскуда, та й білш нічого не сказав.

М[ихайло] М[атвійович] перемінив квартиру. Адресуй йому так: С. П[етер]бург. На Васильевском острові, в 5 линии, дом Воронина, против Академии художеств.

Чи не побачишся ти сам коли-небудь з батьком і з матер’ю Харити, порадься з ними та розтовчи ти їм, що я і ти не пани, а такі ж самі прості люде, що панам і в лакеї не годимось. Нехай вони, дурні, урозуміють сеє слово.

Чи получив ти сьогорічну другу книжку «Народного чтения»? Там єсть моє письмо до редактора. Воно вже перетлумачене і надрюковане в польських газетах. Прислухуйся, що пани і полупанки на се письмо казатимуть.

Може, літом заїде до тебе Куліш, то привітай його гарненько.

Поцілуй Васю за мене і скажи їй, що як буде добре учиться, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а якже ні, то привезу березової каші, а вона тут, скажи, дуже добре росте.

Сьогодня ж з почти принесли мені і твої ковбаси, та ота придуркувата Харита таке мені зробила свято, що я на їх тілько поглянув.

Напиши мені швидче, що і як ти сподієш з Трощинським?

Нехай Микита спитає, що той поганець Флярковський положить за десятину поля і за ґрунт.

А я вже Хариті і намисто, і дукач, і хрест купив. Дурень думкою багатіє, як то кажуть. А ти все-таки з очей її не спускай, може, ще що-небудь і буде.

Брат і щирий твій друг

Т. Шевченко

Не спускай з очей і пана Змієвського.