100. Сутність, завдання та особливості касаційного провадження. Його відмінність від апеляційного провадження.

Касаційне провадження – це стадія кримінального процесу, що представляє собою врегульовану кримінально-процесуальним законом діяльність касаційних судів по перегляду вироків, постанов і ухвал нижчестоящих судів, які як набрали, так і не набрали законної сили (зокрема рішень апеляційного суду, який розглядав справу по першій інстанції), з метою вирішення питання про їх законність та обгрунтованість

Завдання:

а) попередити набрання законної сили неправосудними вироками, постановами і ухвалами, винесеними апеляційними судами, як судами першої інстанції;

б) виправити судові помилки, які допущені в рішеннях апеляційного суду, що постановлені ним в апеляційному порядку, а також в рішеннях місцевого суду, що набрали законної сили;

в) підвищити якість роботи місцевих та апеляційних судів;

г) спрямувати судову практику в суворій відповідності з вимогами закону.

ґ) виявити порушені права і законні інтереси учасників процесу, вжити заходи до їх усунення і недопущення подібних порушень в майбутньому.

Засоби порушення касаційного провадження: 1) касаційна скарга заінтересованого учасника кримінального процесу (ч. ч. І, 2 ст. 384 КПКУ); 2) касаційне подання прокурора (ч. 3-4 ст. 384 КПКУ).

Значення:

1) сприяє досягненню законності і обґрунтованості вироків, в тому числі й тих, які не були оскаржені, чи на які не були внесені подання прокурором, оскільки сама можливість касаційного оскарження чи внесення подання прокурором, а також розгляду справи судом касаційної інстанції превентивно впливає, спонукаючи суд (як місцевий, так і апеляційний), прокурора, органи розслідування дотримуватись закону;

2) сприяє тому, щоб не допустити набрання законної сили (це стосується, зокрема, вироків апеляційного суду) та звернення до виконання незаконних і необґрунтованих вироків (постанов і ухвал суду);

3) сприяє здійсненню нагляду за судовою діяльністю зі сторони вищестоящих судів. Розглядаючи справи в касаційному порядку, суди виявляють допущенні при провадженні у справі помилки, порушення закону та їх причини; дають вказівки по їх усуненню; мотивовано відхиляють касаційні скарги та подання при наявності до того підстав, сприяючи тим самим однаковому застосуванню, суворому дотриманню норм закону в судовій і слідчій практиці;

4) забезпечуються права і законні інтереси осіб, які беруть участь у справі;

5) здійснюється виховний вплив як на учасників судового розгляду, так і на інших громадян.

Відмінності:

1. Апеляція подається на рішення, що не набрали законної сили, а касація на рішення що набрали законної сили;

2. Апеляційна інстанція переглядає рішення з питань факту та права, касаційна з питань права.

101. Особи, які мають право на касаційне оскарження. Процесуальний порядок і строки касаційного оскарження судових рішень.

Згідно норм ст. 391 (Особи, які беруть участь у розгляді справи в касаційному порядку) КПКУ:

У засіданні суду касаційної інстанції, яке проводиться за участю прокурора, можуть брати участь особи, вказані у ст. 384 цього Кодексу. У разі потреби суд має право запросити цих осіб для дачі пояснень. Клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, визначених у частині першій ст. 383 цього Кодексу, є обов’язковим для суду касаційної інстанції.

Учасники судового розгляду, що з’явилися у судове засідання, мають право давати пояснення.

Згідно норм ст. 384 КПКУ касаційні скарги на судові рішення, зазначені в частині першій ст. 383 КПКУ, мають право подати особи, коло яких визначено у ст. 348 КПКУ.

Касаційні скарги на судові рішення, зазначені в частині другій ст. 383 КПКУ, мають право подати:

– засуджений, його законний представник і захисник – у частині, що стосується інтересів засудженого;

– виправданий, його законний представник і захисник – у частині мотивів і підстав виправдання;

– позивач, відповідач або їхні представники – у частині, що стосується вирішенню позову;

– потерпілий, його представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені в частині першій ст. 383 КПКУ, має право подати прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої або апеляційної інстанції, чи прокурор, що затвердив обвинувальний висновок. Касаційне подання на судові рішення, зазначені в частині другій ст. 383 КПКУ, має право подати прокурор, що брав участь у розгляді справи суду першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України і його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори і їхні заступники в межах їхніх повноважень – незалежно від їхньої участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції.

Особам, що вправі направити касаційну скаргу, касаційне подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи представлення.

Касаційні скарги і подання розглядаються (по ст. 385 КПКУ):

– колегією суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ – на судові рішення, постановлені Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;

– колегією суддів військової палати Верховного Суду України – на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил, вироки військових судів гарнізонів.

Згідно ст. 386 (Строки касаційного оскарження і внесення касаційного подання) КПКУ:

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у частині першій ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у частині другій ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.

У разі подачі скарги чи подання з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї ст. строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У свою чергу, згідно ст. 387 (Порядок касаційного оскарження і внесення касаційного подання) КПКУ:

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у частині першій ст. 383 цього Кодексу, подаються через суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення – безпосередньо до касаційного суду. До скарги, подання додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Цей обов’язок не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою.

Зміст касаційних скарг і подання повинні відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.

Повідомлення про надходження касаційних скарг і подання на судові рішення, зазначені у частині першій ст. 383 цього Кодексу, здійснюється судом, який постановив оскаржуване рішення, з додержанням вимог ст. 351 цього Кодексу.

Зміст касаційних скарг і подання повинний включати:

– назву суду, якому адресується касаційна скарга;

– особу, що подає касаційну скаргу:

– вирок, ухвалу або постанову, на які подається касаційна скарга, і назву суду що їх постановили;

– указівку на те, у чому складається незаконність вироку, ухвали, постанови, і доводи в обґрунтування цієї незаконності:

– прохання особи, що подає касацію;

– перелік прикладених до касації документів.