40. Показання свідка, особливості їх перевірки та оцінки.

Показання свідка – відомості повідомлені ним на допиті (а також при провадженні очної ставки, яка за своєю сутністю є одночасним допитом двох осіб), що проведений в ході досудового провадження у КС чи в суді у відповідності з вимогами ст. 166-170, 302-307 КПКУ. Стаття 68. Показання свідків Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

При оцінці показань свідків потрібно враховувати: 1) що ними можуть бути особи як заінтересовані, так і не заінтересовані в результатах справи, як родичі, друзі обвинуваченого, потерпілого, так і особи, що перебувають з ними у неприязних стосунках тощо; 2) що в показаннях добросовісних свідків можливі помилки, які можуть бути наслідком як суб’єктивних властивостей свідка, так і об’єктивних умов сприйняття.

Таким чином, сам предмет показань свідків визначений у ч. 2 ст. 68 КПКУ. Як визначено в цій ст., свідок може бути допитаний про обставини, що підлягають установленню по кримінальній справі, у тому числі про факти, що характеризують особистість обвинувачуваного чи підозрюваного, і його взаємини з ними. Свідок може давати показання про обставини, які він сприймав безпосередньо, або про ті, котрі йому відомі зі слів інших осіб. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Не можуть служити доказами повідомлені свідком дані, джерело яких невідоме (ч. 3 ст. 68 КПКУ).

Закон наказує перед початком кожного допиту з’ясувати відносини між свідком і підозрюваним чи обвинувачуваним, а також потерпілим (ч. 4 ст. 167 КПКУ), що має важливе значення для правильної оцінки показань свідка.

Показання свідка перевіряються шляхом аналізу їхнього змісту, зіставлення з іншими наявними в справі доказами, під час провадження додаткових і повторних допитів, очних ставок, відтворення обстановки й обставин події.

41. Показання потерпілого, особливості їх перевірки та оцінки.

Показання потерпілого – це відомості, повідомлені ним на допиті, що проведений в ході досудового провадження у КС чи в суді у відповідності з вимогами ст. 166-171, 302-308 КПКУ. Стаття 72. Показання потерпілого Потерпілий зобов’язаний з’явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме. Якщо потерпілий не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід у порядку, передбаченому статтями 135 і 136 цього Кодексу. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання потерпілий несе відповідальність відповідно за частиною 1 ст. 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих показань – за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Давати показання це право потерпілого, а не його обов’язок. Потерпілий не несе КВ за відмову від дачі показань. При оцінці показань треба враховувати: 1) що він особисто заінтересований в результатах розслідування і розгляду справи в суді, а це може вплинути на об’єктивність його показань; факт його ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст. 217 КПКУ, а також присутність його при дослідженні обставин справи в суді, і в зв’язку з цим можливості коригування ним своїх показань; 3) умови сприйняття ним обставин вчинення злочину, на які впливають як суб’єктивні, так і об’єктивні фактори.

Особливість показань потерпілого укладається в тому, що вони виходять від того, чиї права були порушені злочином, а, тому, – зацікавленого в результаті справи. Зазначена обставина впливає на об’єктивність його показань. Потерпілий з почуття помсти за заподіяну йому шкоду може перебільшувати винність підозрюваного чи обвинувачуваного в здійсненні злочину. Потерпілий може також піддатися впливу з боку обвинувачуваного чи зв’язаних з ним осіб, які прагнуть домогтися від нього дачі помилкових, спотворюючих дійсність показань. При оцінці показань потерпілого необхідно враховувати, що він, як активний учасник кримінального процесу, знайомиться в порядку ст. 217 КПКУ після закінчення слідства з усіма матеріалами кримінальної справи, є присутнім при дослідженні обставин справи в суді, і в зв’язку з цим може коректувати свої показання. У показаннях потерпілого можуть міститися помилки, обумовлені його суб’єктивними властивостями, а також об’єктивними умовами сприйняття, запам’ятовування і відтворення обставин, які мають значення для справи. Обвинувачення не може бути засноване на суперечливих показаннях потерпілого, які не підтверджені іншими доказами, а також стали наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів, зокрема, у силу стану сп’яніння або страху і т. п.