87. Судове слідство. Його сутність, місце в структурі судового розгляду, порядок проведення. Скорочене судове слідство.

Судове слідство – основна частина судового розгляду, суть якої полягає в дослідженні судом і учасниками судового розгляду зібраних у справі доказів для встановлення фактичних обставин вчиненого злочину. Всебічно, повно і об’єктивно проведене судове слідство забезпечує постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку. Останній може ґрунтуватися лише на доказах, які були розглянуті і дослідженні в судовому засіданні (ч. 2 ст. 323 КПКУ).

Складові частини судового слідства:

1. Дії суду до дослідження доказів:

1. Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового слідства. Судове слідство починається: а) з оголошення прокурором обвинувального висновку (а за згодою сторін – тільки його резолютивної частини); б) у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПКУ, – з оголошення потерпілим чи його представником скарги потерпілого. Якщо в справі заявлено цивільний позов, – цивільним позивачем чи його представником оголошується також позовна заява (ст. 297 КПКУ).

2. Роз’яснення головуючим підсудному суті обвинувачення та з’ясування його відношення до нього (ст. 298 КПКУ).

3. Визначення постановою судді чи ухвалою суду обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження (ч. 1-2 ст. 299 КПКУ). Незалежно, який порядок буде прийнято, у будь-якому разі: а) підсудний, якщо він тільки не відмовляється від дачі показань, повинен бути допитаний; б) згідно зі ст. 308 КПКУ потерпілий повинен бути допитаний перед допитом свідків; в) свідки, які не були допитані, не мають права знаходитись у залі судового засідання під час допиту інших учасників судового розгляду справи та дослідження будь-яких доказів у справі.

4. Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються (тобто провести «скорочений судовий розгляд»). При цьому суд з’ясовує:

а) чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин;

б) чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції;

в) роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного. Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, провадиться обов’язково (ч. 3-5 ст. 299 КПКУ).

У разі, коли суд обмежив дослідження фактичних обставин справи тільки допитом підсудного, то він після допиту останнього виконує вимоги ст. 317 КПКУ і переходить до судових дебатів (ст. 301-1 КПКУ).

2. Дослідження доказів у справі

1. За загальним правилом, згідно зі ст. 66 КПКУ суд може провадити будь-які процесуальні дії, в тому числі й слідчі, які тут йменуються судовими, крім:

а) виконання яких неможливе з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду (це: обшук, виїмка, накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку, ревізія, розшук інших свідків, відшукання документів, речових доказів та ін.).

б) за змістом ст. 309 КПКУ впізнання особи або предмета в судовому засіданні може проводитися лише в тому разі, коли ця слідча дія органами розслідування не виконувалася

в) відтворення обстановки і обставин події (хоча, на нашу думку, перешкод для проведення перевірки показань на місці в ході судового слідства немає);

Всі перераховані вище процесуальні дії можуть бути виконані лише в порядку ст. 315-1 КПКУ, тобто при виконанні судових доручень.