89. Вирок суду, його сутність і значення. Властивості вироку.

Вирок – це ення суду першої чи апеляційної інстанції про винуватість або невинуватість підсудного у вчиненні злочину і призначення йому покарання або про звільнення від покарання, яке виноситься в результаті судового розгляду.

Вирок має силу акта правосуддя лише в тому разі, якщо він має всі властивості зазначені в законі:

1) Властивість, що відображає місце вироку в системі процесуальних рішень – законна сила, яка виявляється в обов’язковості, виключності і преюдиціальності акта правосуддя.

Обов’язковість означає, що приписи, які містяться у вироку суду, що набрав законної сили, обов’язкові для всіх юридичних і фізичних осіб, якщо їх діяльність якимось чином стикається з названим актом правосуддя. Обов’язковість вироку забезпечується як особливим механізмом його виконання, так і встановленою законом відповідальністю за злісне невиконання вироку, який набрав законної сили, чи за перешкоджання його виконанню.

Виключність – це така якість законної сили, яка полягає в тому, що кримінальну справу не можна порушити, а порушена підлягає закриттю щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави (п. 9 ст. 6 КПКУ).

Преюдиціальність визначає сталість фактичних і правових висновків, які містяться у вироку і мають певне доказове значення при встановленні обставин в іншій справі. Тобто преюдиціальність передбачає обов’язок всіх судів, які розглядають справу, прийняти без перевірки факти раніше встановлені вироком, що набрав законної сили, в іншій справі. Якщо ж виникає протиріччя між преюдиціальністю і суддівським переконанням, то в подібній ситуації суд повинен виносити вирок за своїм переконанням, а вирок яким відкинута преюдиція, не повинен набирати законної сили до тих пір, поки вищестоящий суд не перевірить обидва вироки (або вирок і рішення в цивільній справі) і не вирішить, який з них правосудний.

2) Властивості, які виражають його якісну визначеність (законність, обґрунтованість і справедливість).

Законність – означає додержання вимог кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні, розгляді й вирішенні справи та постановленні акту правосуддя, а також правильне застосування кримінального та інших матеріальних законів при вирішенні питань, які виникають у кримінальній справі (тобто, відповідність висновків суду, що містяться у вироку, вимогам закону).

Обґрунтованість – означає що вирок ґрунтується на фактах, які мали місце в дійсності і підтверджені всебічно, повно і об’єктивно перевіреними в судовому засіданні доказами (тобто відповідність висновків суду, які містяться у вироку, доказам, дослідженим в судовому засіданні) (ст. 323 КПКУ). Обґрунтованість вироку забезпечується адресованою суду вимогою закону мотивувати висновки, до яких він приходить у вироку (ст. 334 КПКУ).

Справедливість – виражає моральну характеристику висновків суду, які в ньому містяться. Причому справедливими повинні бути не тільки висновки суду про винність особи і призначення покарання, а й інші судження та висновки, які містяться у вироку: про обставини справи; про достовірність і повноту дослідження доказів; про суспільну небезпечність діяння і особи, яка його вчинила; про форму вини і мотиви злочину.

Значення: 1) суд постановляє вирок ім’ям України (ст. 321 КПКУ), і він є єдиним актом, на підставі якого можливе визнання особи винною у вчиненні злочину і піддання кримінальному покаранню (ст. 62 Конституції України, ст. 15 КПКУ). Тобто держава наділяє судову владу в особі суддів правом визнати у вироку громадянина винним у вчиненні злочину або виправдати його, і бере на себе відповідальність за законне і обґрунтоване вирішення судом цього питання;

2) визнання підсудного винним у вироку суду є важливим для захисту прав та інтересів інших учасників процесу, зокрема потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, особливо при вирішенні цивільного позову в кримінальній справі;

3) вирок є правовим засобом реабілітації громадян, які без достатніх підстав були поставлені в становище обвинувачених у вчиненні злочину і підсудних;

4) вирок має і велике громадсько-політичне значення. За допомогою вироку реалізується першочергове завдання кримінального судочинства – кожний, хто вчинив злочин, має бути притягнутий до кримінальної відповідальності і зазнати справедливого покарання і жоден невинний не повинен бути покараний (ст. 2 КПКУ).