93. Поняття та значення апеляційного провадження у кримінальному судочинстві.

Апеляційне провадження – це стадія кримінального процесу, що представляє собою врегульовану кримінально-процесуальним законом діяльність апеляційних судів по перегляду вироків, постанов і ухвал місцевого суду, які не набрали законної сили, з метою вирішення питання про їх законність та обґрунтованість.

Завдання: а) попередити набрання законної сили неправосудними вироками і постановами, винесеними місцевими судами; б) швидко виправити судові помилки; в) підвищити якість роботи місцевих судів; г) спрямувати судову практику в суворій відповідності з вимогами закону; ґ) виявити порушені права і законні інтереси учасників процесу, вжити заходи до їх усунення і недопущення подібних порушень в майбутньому.

Засоби порушення апеляційного провадження: 1) апеляційна скарга заінтересованого учасника кримінального процесу (п. 1-7, 9-12 ч. І ст. 348 КПКУ); 2) апеляційне подання прокурора (п. 8 ч. 1 ст. 348 КПКУ).

Строк апеляційного оскарження: апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, за загальним правилом, якщо інше не передбачено КПКУ, може бути подана протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку (ч. 3 ст. 349 КПКУ).

Значення:

1) сприяє досягненню законності і обґрунтованості вироків, в тому числі й тих, які не були оскаржені, чи на які не були внесені подання прокурором, оскільки сама можливість цього, а також розгляду справи судом другої інстанції превентивно впливає, спонукаючи суд, прокурора, органи розслідування дотримуватись закону;

2) суд повторно розглядає і вирішує кримінальну справу по суті, на підставі чого знову дає відповідь на основне питання судового розгляду – про визнання підсудного винним у вчиненні злочину і призначення йому покарання;

3) сприяє тому, щоб не допустити звернення до виконання незаконних і необґрунтованих вироків (постанов і ухвал суду);

4) сприяє здійсненню нагляду за судовою діяльністю зі сторони вищестоящих судів. Розглядаючи справи в апеляційному порядку, суди виявляють допущенні при провадженні у справі помилки, порушення закону та їх причини; дають вказівки по їх усуненню; мотивововано відхиляють апеляційні скарги та подання при наявності до того підстав, сприяючи тим самим однаковому застосуванню, суворому дотриманню норм закону в судовій і слідчій практиці;

6) здійснюється виховний вплив як на учасників судового розгляду, так і на інших громадян.

5) забезпечуються права і законні інтереси осіб, які беруть участь у справі;

Згідно ст. 347 (Судові рішення, на які може бути подана апеляція) КПКУ: Апеляція може бути подана: 1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами.

Апеляція також може бути подана: 1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; 3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом.