- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •1. Кримінально-процесуальні гарантії захисту прав особи в Конституції України та міжнародно-правових документах з прав людини.
- •2. Основні напрями судово-правової реформи в Україні.
- •3. Поняття та завдання кримінального судочинства. Типи (форми) кримінального процесу.
- •4. Поняття кримінально-процесуальної форми, її значення для здійснення правосуддя.
- •5. Співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права та суміжними науками.
- •6. Кримінально-процесуальні акти, їх види, значення і вимоги, що до них ставляться.
- •7. Поняття кримінально-процесуальних функцій. Функції обвинувачення, захисту, правосуддя. Суб’єкти, які їх здійснюють.
- •8. Система стадій кримінального процесу та їх характеристика.
- •9. Джерела кримінально-процесуального права.
- •10. Поняття принципів кримінального процесу та їх система.
- •11. Принцип законності у кримінальному процесі.
- •12. Принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя і підкорення їх лише закону.
- •13. Принцип особистої недоторканності у кримінальному процесі.
- •14. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому права на захист і його прояви на різних стадіях кримінального процесу.
- •15. Принцип публічності (офіційності) у кримінальному процесі, його прояви у різних стадіях процесу.
- •16. Принцип змагальності у кримінальному процесі.
- •17. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, його роль у доказуванні.
- •18. Принцип безпосередності у кримінальному процесі.
- •19. Принцип національної мови судочинства у кримінальному процесі.
- •20. Поняття суб’єктів кримінального процесу, їх класифікація.
- •21. Суд як суб’єкт кримінального судочинства. Завдання і загальна характеристика повноважень суду.
- •22. Прокурор у кримінальному процесі, його процесуальне положення у різних стадіях процесу.
- •23. Органи дізнання: їх види і процесуальні повноваження.
- •24. Органи досудового слідства. Процесуальне положення слідчого і начальника слідчого відділу.
- •25. Обставини, що виключають можливість участі у справі судді, прокурора, слідчого, особи яка провадить дізнання. Порядок їх відводу.
- •26. Потерпілий у кримінальному процесі, його процесуальне положення у справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.
- •27. Цивільний позивач і цивільний відповідач, їх права і обов’язки у кримінальному процесі.
- •28. Підозрюваний, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •29. Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
- •30. Обвинувачений, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •31. Захисник, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •32. Допуск захисника до участі у провадженні по кримінальній справі. Випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в суді.
- •33. Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
- •34. Підстави, умови і значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримінальною справою.
- •35. Форми відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному судочинстві
- •36. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
- •37. Поняття процесуальних строків, їх значення, класифікація га порядок обчислення.
- •38. Поняття доказів у кримінальному процесі.
- •39. Класифікація доказів, її практичне значення.
- •40. Показання свідка, особливості їх перевірки та оцінки.
- •41. Показання потерпілого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •42. Показання підозрюваного та обвинуваченого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •43. Поняття і види речових доказів. Особливості їх оцінки.
- •44. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складені у повноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерела доказів.
- •45. Висновок експерта як джерело доказів. Підстави призначення експертизи. Особливості оцінки висновку експерта.
- •46. Форми застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві.
- •47. Сутність доказування, його завдання та суб’єкти.
- •48. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному процесі.
- •49. Поняття і значення оцінки доказів.
- •50. Належність і допустимість доказів у кримінальному процесі.
- •51. Поняття та класифікація заходів кримінально-процесуального примусу.
- •52. Запобіжні заходи: поняття, система, підстави і порядок їх застосування, зміни і скасування.
- •53. Застава як запобіжний захід. Підстави та порядок застосування.
- •54. Тримання під вартою. Підстави, умови і порядок обрання, зміни та скасування.
- •55. Сутність і значення стадії порушення кримінальної справи. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
- •1) Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
- •56. Види рішень, що приймаються в стадії порушення кримінальної справи. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень, що приймаються у цій стадії.
- •57. Форми досудового розслідування. Поняття дізнання і досудового слідства.
- •1. Загальні умови, пов’язані з вибором належного суб’єкта розслідування та його процесуальним становищем:
- •3. З метою захисту прав і законних інтересів учасників розслі-дування кримінально-процесуальний закон містить такі загальні умови досудового розслідування:
- •58. Дізнання як форма досудового розслідування. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах.
- •59. Підслідність кримінальних справ: поняття і види.
- •60. Форми взаємодії слідчого з органом дізнання у кримінальному процесі.
- •2)До організаційних форм взаємодії слідчого та органів дізнання, тобто тих, які передбачені відомчими нормативними актами, належать:
- •61. Питання кримінального процесу в Законах України «Про міліцію» і «Про оперативно-розшукову діяльність».
- •62. Підстави і процесуальний порядок об’єднання і виділення кримінальних справ.
- •63. Поняття та сутність притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, її структура і значення. Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення.
- •64. Підстави і процесуальний порядок зміни і доповнення обвинувачення на досудовому слідств.
- •65. Підстави, умови, процесуальний порядок та правові наслідки зупинення досудового слідства. Відновлення зупиненого досудового слідства.
- •66. Слідчі дії, їх поняття і класифікація. Загальні умови провадження слідчих дій.
- •67. Допит як слідча дія. Поняття допиту, мета, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •68. Пред’явлення для впізнання. Поняття, завдання, види, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •69. Відтворення обстановки та обставин події. Поняття, мета, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •2) Слідчий експеримент
- •70. Огляд як слідча дія. Поняття, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •71. Обшук і виїмка. Поняття, види, підстави та процесуальний порядок проведення, фіксація ходу та результатів.
- •2. Правові підстави для провадження обшуку:
- •72. Накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. Поняття, процесуальний порядок проведення.
- •73. Очна ставка. Поняття, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •74. Виявлення прокурором, слідчим і судом причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Заходи щодо їх усунення. Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину
- •Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі
- •75. Порядок ознайомлення учасників процесу із матеріалами кримінальної справи у зв’язку із закінченням досудового слідства і передачею справи до суду.
- •76. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи у стадії досудового розслідування. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю закриття справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку. Структура, зміст і значення обвинувального висновку.
- •78. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком. Рішення прокурора по справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.
- •79. Судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень органів дізнання, досудового слідства і прокурора.
- •80. Поняття і значення стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею.
- •81. Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді кримінальної справи. Види рішень, які приймаються суддею за результатами попереднього розгляду кримінальної справи.
- •1) Про призначення справи до судового розгляду (постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором (ст. 245 кпку)).
- •6) Про повернення справи прокуророві (оскарженню не підлягає, але може бути внесено подання прокурором (ст. 249-1 кпку)).
- •82. Повноваження судді, пов’язані з підготовкою кримінальної справи до розгляду в судовому засіданні.
- •83. Підстави і процесуальний порядок повернення судом першої інстанції кримінальної справи на додаткове розслідування.
- •84. Сутність і значення стадії судового розгляду кримінальної справи. Її місце в системі стадій кримінального процесу. Межі та структура судового розгляду.
- •85. Загальні положення судового розгляду кримінальної справи. Учасники судового розгляду.
- •86. Підготовча частина судового засідання. Її сутність, місце в структурі судового розгляду і порядок проведення.
- •87. Судове слідство. Його сутність, місце в структурі судового розгляду, порядок проведення. Скорочене судове слідство.
- •1. Дії суду до дослідження доказів:
- •2. Дослідження доказів у справі
- •3. Закінчення судового слідства:
- •88. Судові дебати. Їх сутність і значення. Учасники судових дебатів. Обвинувальна промова прокурора. Промова захисника. Їх структура і зміст.
- •89. Вирок суду, його сутність і значення. Властивості вироку.
- •1) Властивість, що відображає місце вироку в системі процесуальних рішень – законна сила, яка виявляється в обов’язковості, виключності і преюдиціальності акта правосуддя.
- •2) Властивості, які виражають його якісну визначеність (законність, обґрунтованість і справедливість).
- •90. Процесуальний порядок постановлення вироку суду. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку.
- •91. Види вироків. Зміст і формі вироку. Підстави постановлення виправдувального вироку.
- •1. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити:
- •2. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити:
- •92. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи під час її розгляду судом першої інстанції.
- •93. Поняття та значення апеляційного провадження у кримінальному судочинстві.
- •94. Особи, які мають право подати апеляцію. Процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження вироку (ухвали чи постанови) суду.
- •95. Форма та зміст апеляції. Процесуальні наслідку подання апеляції.
- •96. Процесуальні підстави до скасування або зміни судових рішень в апеляційному порядку.
- •97. Істотні порушення кримінально-процесуального закону як підстави до скасування вироку.
- •98. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді апеляційної інстанції.
- •99. Рішення, які приймаються в апеляційному провадженні. Вирок апеляційного суду.
- •100. Сутність, завдання та особливості касаційного провадження. Його відмінність від апеляційного провадження.
- •101. Особи, які мають право на касаційне оскарження. Процесуальний порядок і строки касаційного оскарження судових рішень.
- •102. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді касаційної інстанції.
- •103. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції. Ухвала касаційного суду. Види ухвал, структура та зміст.
- •104. Нові матеріали в апеляційній та касаційній інстанціях. Особливості оцінки доказів апеляційною та касаційною інстанціями.
- •105. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Підстави, строки перегляду. Особи, які мають право порушити питання про перегляд судового рішення.
- •1. Порушення прокурором провадження у зв’язку з ново-виявленими обставинами.
- •2. Проведення спеціального розслідування нововиявлених обставин.
- •3. Розгляд судом справ в порядку виключного провадження та вирішення питання про відновлення провадження в кримінальній справі у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •1. Порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.
- •2. Проведення перевірки правильності застосування кримінального та кримінально-процесуального закону, і вирішення питання про необхідність судового розгляду справи в порядку виключного провадження.
- •106. Перегляд судових рішень Верховним Судом України. Підстави, строки подання заяви. Особи, які мають право подати заяву про перегляд.
- •107. Сутність, завдання і значення стадії виконання вироку, ухвал і постанов суду. Порядок звернення вироку до виконання. Питання, які вирішуються судом у цій стадії, порядок їх вирішення.
- •1. Питання, що виникають при звертанні вироку до виконання:
- •2. Питання, що вирішуються судом у процесі фактичного виконання вироку:
- •3. Питання, що вирішуються після відбування засудженим призначеного покарання:
- •108. Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру.
- •109. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •110. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
- •111. Порядок провадження по справах про суспільно-небезпечні діяння, що вчинені особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності.
44. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складені у повноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерела доказів.
Протокол слідчих і судових дій, як самостійні джерела доказів – це належним чином оформлені письмові процесуальні акти, в яких фіксується факт проведення цих дій, їх зміст і наслідки.
Протоколи судових дій – це протокол судового засідання суду першої інстанції та апеляційного суду (ст. 84 КПКУ).
Оцінка допустимості, належності і достовірності протоколів слідчих і судових дій
1. При оцінці допустимості протоколів слідчих і судових дій, потрібно з’ясувати їх відповідність загальним вимогам, передбаченим в ст. 85, 87 КПКУ, а також вимогам, які пред’являються для провадження конкретної слідчої дії. Це, зокрема, вимоги до змісту і форми протоколу, до необхідності його складання тільки правомочною посадовою особою та підписання особами, які приймали участь в слідчій дії тощо. Додержання цих вимог слідчим або судом не є питанням лише технічного характеру, а є гарантією повноти і достовірності фактичних обставин, що фіксуються протоколом. Тому недоброякісне складення протоколу в ряді випадків повністю або частково зводить нанівець результати проведеної з подібним порушенням слідчої або судової дії.
2. Встановлення належності протоколів слідчих і судових дій не викликає труднощів, оскільки цей доказ створюється при провадженні в справі і зв’язок його з обставинами, що підлягають встановленню, обумовлюється необхідністю закріплення слідів злочину в процесуальних документах спеціально уповноваженими особами.
3. Певні складнощі викликає визначення достовірності протоколів. Процес їх формування, який відображає суб’єктивне сприйняття об’єктивно існуючих фактів особою, яка розслідує і вирішує справу, впливає на правильність відомостей, що містяться в протоколі. Тому оцінка достовірності протоколу заключається у вивченні властивостей об’єкта, що спостерігався і психологічних особливостей сприйняття, запам’ятовування і фіксації слідчим та суддями відомостей в протоколах.
Особливості: 1) в ролі носія інформації у справі виступає процесуальний акт (протокол), складений у встановленому порядку самим органом розслідування чи судом; 2) ця інформація складається із конкретних відомостей, зафіксованих і засвідчених з дотриманням необхідних процесуальних гарантій; 3) за своїм змістом це відомості про реальні факти і обставини безпосередньо сприйняті дізнавачем, слідчим, суддею (судом), понятими та іншими учасниками конкретної слідчої (судової) дії при її провадженні.
Самостійним джерелом доказів є протоколи усіх слідчих дій, крім допитів свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених, очних ставок, оскільки при цих слідчих діях слідчий, ді-знавач чи суддя (суд) безпосередньо сприймають тільки відомості про факти і обставини, які спостерігались іншими особами. Тобто, протоколи допитів та очних ставок (в тому числі й в суді) є лише засобом фіксації показань цих осіб, а джерелом доказів є самі показання. Не є джерелом доказів і протокол допиту експерта, бо зафіксовані в ньому показання є за чинним КПКУ лише роз’ясненням або доповненням його висновку (ст. 201 КПКУ).
Документи – це зафіксована на матеріальному носії інформація з реквізитами, які дозволяють її ідентифікувати. Документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи (ст. 83 КПКУ).
Особливості:
1. Використання в ч. 2 ст. 65 КПКУ терміну «інші документи» для виділення їх як самостійного джерела доказів обумовлено тим, що протоколи також відповідають всім вимогам, які пред’являються до документів. Головна відмінність інших документів від протоколів в тому, що вони можуть бути складені поза рамками кримінального процесу і не особами, які здійснюють кримінальне судочинство.
2. В кримінальному процесі документом може бути не тільки предмет, на якому з допомогою письмових знаків (букв, ієрогліфів, нот, цифр) викладені чи засвідчені обставини, які мають значення для справи, але й предмет на якому такі відомості зафіксовані з допомогою звуку чи зображення (фото-, відео-, кінодокументи, малюнки, карти, схеми, креслення, перфокарти, комп’ютерні документи (дискети, диски) і т. п.). Дія віднесення предмета до документа не має значення матеріал, з якого він виготовлений, спосіб його створення і те, яким умовним кодом виражено його зміст.
3. Закон не встановлює якусь певну форму викладення відомостей в документах. Якщо вони носять офіційний характер, то вони повинні мати всі необхідні реквізити (дату, підпис, печатку, штамп і т. п.). Якщо ж мова йде про неофіційні документи (напр. , особисті письма), то форма викладення відомостей про факти може бути довільною. В цьому випадку вони, як правило, перевіряються шляхом допиту їх автора.
4. Доказове значення має зміст, а не форма документів. Якщо ж документи важливі для справи своїми іншими якостями: зовнішнім виглядом (наприклад, слідами крові на фотографії), місцем, часом їх виявлення (наприклад, лист обвинуваченого, загублений ним на місці вчинення злочину), матеріалом, на якому виготовлені, слідами підробки (наприклад, підроблений чек, підроблений паспорт) тощо, тобто мають ознаки речового доказу – то на них поширюються норми, що стосуються речових доказів (ст. ст. 78-81 КПКУ).
5. Документи залучаються до матеріалів кримінальної справи без винесення постанови органом дізнання, досудового слідства, прокурором і судом. Однак, обов’язковою умовою допустимості документів, як доказів, є наявність відомостей про те, яким чином вони потрапили в справу (наприклад, протокол слідчої дії, протокол прийняття документа від певної особи, супровідний лист, рапорт).
Доказове значення можуть мати документи, складені: 1) за дорученням органів розслідування чи суда про обставини, які мають значення для справи, – довідки, характеристики, акти ревізій тощо; 2) за ініціативою адміністрації підприємств, установ, організацій, контрольно-ревізійних органів, органів охорони громадського порядку, громадськості, окремих громадян у зв’язку зі скоєним правопорушенням, в тому числі й матеріали дослідчої перевірки, – протоколи особистого догляду чи догляду речей при адміністративному затриманні, рапорти, акти вилучення, акти ревізії, пояснення і т. п.; 3) не в зв’язку зі справою, зміст яких має для неї значення, – накази, інструкції чи витяги з них (при розслідуванні злочинів, які зв’язані з порушенням певних правил чи покладених на винного обов’язків), бухгалтерські, медичні, банківські документи, листи тощо; 4) які отримані на території іноземних держав, складені і засвідчені у встановленій формі компетентним державним органом чи офіційною особою і скріплені гербовою печаткою, приймаються згідно з умовами договорів (про правову допомогу) на території України без будь-якого додаткового засвідчення (легалізації).
Оцінка документів: 1. Оцінка допустимості документів передбачає встановлення, чи є він оригіналом і перевірку реквізитів офіційних та неофіційних документів. 2. Належність документів визначається їх змістом, можливістю встановлювати факти, які мають значення для справи. 3. Достовірність доказів встановлюється шляхом співставлений їх з іншими доказами.