14.2. Типологія політичної культури

У сучасних суспільствах існують різні типи політичних культур. Американські політологи Г.Алмонд і С.Верба провели дослідження політичної культури в ряді країн - США, Великобританії, Італії, ФРН і в Мексиці. На основі наукового аналізу результатів цього дослідження вони запропонували свою класифікацію політичної культури. Вони виділили: патріархальну (традиційна або провінційна) політичну культуру, підданську й активістську (партисипаційну або цивільну).

У чому сутність цих типів політичної культури? Патріархальна політична культура властива індивідам, політичні інтереси яких не виходять за рамки свого первинного співтовариства, її відмінною рисою є повна відсутність у людини якого би то не було інтересу до політики, політичної влади, політичних інститутів і т.д. В сучасних умовах такий тип політичної культури існує в племінних утвореннях, які ще існують на деяких континентах.

Підданська культура відрізняється певним інтересом соціальних суб'єктів до функціонування політичної системи, її окремих інститутів, до діяльності політичної влади. Однак самі вони не виявляють особливої політичної активності. Свої надії на створення вільного і благополучного життя індивіди покладають на владу і вождів.

Активістська політична культура характеризується постійною орієнтацією соціальних суб'єктів на існуючу політичну систему, її структури - владу, різні політичні і суспільні об'єднання. Носії такого типу політичної культури зацікавлені не тільки в ефективній діяльності політичної влади, але і в активній участі їх самих в управлінні державними і суспільними справами.

При цьому Алмонд і Верба зазначають, що в реальній політичній практиці відбувається поєднання всіх трьох типів політичної культури. У результаті утворяться нові змішані типи політичних культур. А саме: патріархально-підданський, піддай- сько-активістський і патріархально-активістський типи політичної культури.

Патріархально-підданська політична культура існує в суспільствах, які знаходяться на етапі переходу від провінціалізму до централізованої політичної влади, коли члени суспільства віддають перевагу центральним інститутам влади, а не місцевим. Цей тип політичної культури виразно виявився в країнах Західної Європи в період становлення тут абсолютних монархій.

Піддансько-активістська політична культура характеризується тим, що значна частина громадян суспільства стає активі-стськи орієнтованою на політичну систему. Політична культура цього типу мала місце в кінці XIX - початку XX ст. у Франції, Німеччині, Італії та ін.

Патріархально-активістський тип політичної культури характерний для країн, які переходять на шлях свободи і демократії. Політична культура цього періоду характеризується еклектичністю і перманентністю. У міру просування політичної системи у бік демократії відбувається формування партисипаціиної культури. Найбільш оптимальний варіант змішаного типу політичної культури Алмонд і Верба запропонували назвати "цивільною культурою", або "культурою громадянина". У своїй основі цивільна культура - це партисипаційна політична культура, яка інтегрувала певні елементи патріархальної і підданської культур-У суспільстві з цивільною культурою в основному існує консенсус всіх політичних сил відносно легітимності політичних інститутів, змісту державної політики, терпимість відносно політичного плюралізму, політична компетентність більшості громадян і т.ін.

У політичній літературі зустрічаються і інші типології політичної культури. Ряд дослідників виділяє замкнені і відкриті типи політичної культури в сучасному світі. Замкнені орієнтуються на власні уявлення про політичне життя, на свої національні традиції і звичаї. Такий тип політичної культури в найбільшій мірі характерний для країн Сходу.

Відкриті політичні культури, нарівні із збереженням своїх традицій, цінностей і норм, виявляють зацікавленість і до інших політичних ідей, поглядів і моделей політичного і суспільного устрою. Вони відкриті для вивчення і сприйняття їх політичного досвіду, політичних ідей, норм і принципів.

У рамках тієї або іншої національної політичної культури розрізнюють елітарну і масову політичну культуру. Елітарна -це культура політичної влади, політичних і суспільних об'єднань, інших активних учасників політичного процесу суспільства. Масова політична культура - це культура підданих або пересічних громадян суспільства.