5.1. Політична соціалізація

Розкриття теми політичної соціалізації передбачає засвоєння наступних категорій та понять: соціалізація та власне політична соціалізація, інтерналізація (інтеріоризація), ресоціалізація, де-соціалізація. Неохідним є також знання етапів політичної соціалізації, її форм і типів, особливостей політичної соціалізації в країнах з різними політичними режимами та різним ступенем автономії політичної сфери (традиційні та (пост) індустріальні суспільства) .

Суспільство є продуктом людської дії, а людина як особистість і репрезентативна одиниця людської спільності є продуктом соціальним, оскільки членом суспільства людина стає в результаті тривалої взаємодії з іншими людьми, а не народжується ним. З іншого боку, суспільства відтворюють себе лише через адаптацію нових Генерацій до усталених суспільних норм співжиття, вироблених попередніми поколіннями і закріпленими в культурі. Цей процес переймання індивідом досвіду попередніх Генерацій, через засвоєння законів і норм, оволодіння комплексом соціальних ролей та навичок має назву соціалізації. Специфіка політичної соціалізації полягає в тому, що головна увага фокусується на процесі входження індивіда в окрему частину об'єктивного світу суспільства - зокрема, політичну систему. Індивід засвоює політичні цінності та ролі, притаманні тій чи тій політичній системі, що сприяє виробленню у нього певної політичної позиції.

Процес політичної соціалізації, за аналогією до соціалізації взагалі, відбувається шляхом інтеріоризації, тобто шляхом переведення (інтерпретації) об'єктивних фактів певного значення у факти суб'єктивного значення (П.Бергер, Т.Лукман). Отже йдеться про переведення певних політико-культурних настанов зі сфери зовнішніх зразків у сферу внутрішніх спонук, мотивів діяльності.

Таке становлення структури особистості відбувається в часі поступово: через "імітацію" соціальної дії "Іншого" сукупно зі значенням, що надавав її цей "Інший" до усвідомленої дії, у підґрунтті якої лежить критичне переосмислення традиційних суспільно-політичних норм і ролей. Часові стадії процесу політичної соціалізації розділяють її на два етапи: первинної і вторинної (продовженої) соціалізації. Первинна політична соціалізація проходить у дитинстві й формально завершується із набуттям повноліття, коли індивід отримує право на активну участь у політичних, насамперед виборчих, процесах. На цьому етапі формуються уявлення про владу та владні відносини, шляхом осмислення аспектів влади - її предметності, ситуатив-ності та відносності. Вторинна соціалізація - це кожен наступний процес розвитку політичних знань та оволодіння новим досвідом політичної участі, зокрема й особистого характеру.

Вторинна політична соціалізація у свою чергу розпадаєтьсяна два етапи: десоціалізація та ресоціалізація. Зміни усталеного трибу життя, набуття нових статусів, врешті зміни глобального суспільно-політичного характеру тягнуть за собою як відучення від старих, раніше засвоєних норм і цінностей, так і навчання новим - на зміну старим, чи у розвиток останніх. Політична десоціалізація описує перше явище - відучення, знецінення системи норм і ролей, характерних попередньому типу політичної культри, а ресоціалізація друге - заповнення ніші від утрачених цінностей новою системою цінностей, чи корекцією попередньої (усі покоління, політичний тип особистості яких вже був сформований на період розпаду СРСР, підпали одночасно під активну дію де- і ресоціалізовчих процесів).

Відмінності в характері політичної соціалізації країн з різними політичними режимами та різним ступенем автономії політичної сфери дозволяє говорити про дві форми чи два методи політичної соціалізації, переважання однієї з яких може свідчити і про режим в цілому і про ступінь автономності політичної сфери в суспільстві. Це пряма (безпосередня) і непряма (латентна) форми політичної соціалізації. Пряма соціалізація носить зобов'язувальний характер оволодіння політичною "абеткою" (контроль над якою зчаста здійснюється ідеологічним апаратом держави), непряма політична соціалізація - характеру спорадичного, ситуативного, де навчання відбувається емпірично-досвідним шляхом.

Виділяють наступні типи політичної соціалізації: гармонійний, гегемоністський, плюралістичний, конфліктний (табл. 14).