8.2. Типологія політичних систем.

Розроблення теорії політичних систем передбачає її диференціацію за типами. Ця надзвичайно складна проблема політичної науки завжди цікавила людину, незалежно від її місця в державі, чи була вона пересічним громадянином, вченим-на-уковцем, чи правителем. Адже людину завжди цікавило і цікавить так звані "вічні питання": хто править в державі, чому і в і чиїх інтересах? Питання ці дуже складні і важливі, бо від від- , повіді на них залежить доля людини, її буття а інколи і, навіть, життя. Тому недивно, що типологія політичних систем складає найважливіше завдання політології.

Витоки існуючих типологій політичних систем можна знайти в античній суспільно-політичній думці. Один з видатних філософів атичності Платон розглядав форми правління в грецьких містах-полісах, ставлячи на місце закону панування загальних інтересів, протиставлячи їм приватні інтереси. Тому він розглядав як гарні і погані форми правління, такі як: монархія - правління одного гарного правителя в інтересах суспільства, держави; тиранія - правління одного, поганого правителя в особистих інтересах; аристократія - правління небагатьох в інтересах багатьох; олігархія - правління небагатьох в приватних інтересах; демократія - правління багатьох. При цьому Платон розглядав демократію як найпоганішу форму правління, тому що надмірна свобода веде до її втрати, а демократія перероджується на

тиранію.

Учень Платона Арістотель проаналізувавши 158 конституцій грецьких міст-полісів також виділив "правильні" і "неправильні" форми правління, використовуючи крітеріи "правильності"

правління - у чиїх інтересах здійснюється влада. Так до "цр_а бильних" форм правління, тобто до таких, які здійснюються п інтересах більшості суспільства він відносить: монархію - пра вління одного; аристократію - правління небагатьох обраних політію - правління багатьох обраних. І до "неправильних" форм правління, тобто до тих, які здійснюються в приватних інтересах: тиранія - правління одного; олігархія - правління небагатьох; і демократія - правляння багатьох. При цьому демократію Арісторель ототожнював з охлократією - правління багатьох неосвідчених людей які не знають, що робити з владою, відстоюють тільки свої інтереси і тому швидко втрачають її.

В період Нової доби найбільш відомі типології систем правління дали Т.Гоббе та Ш. Л.Монтеск'є.

Але найбільш відома типологія систем правління запропано-вана М.Вебером. Це поділ на традиційні, харизматичні і раціональні системи.

У вітчизняній політичній літературі довгий час вважалося, що єдиним критерієм, у відповідності з яким треба класифікувати політичні системи, є суспільно-політична формація, економічний базис суспільства. Відповідно до цього критерію виділялися рабовласницька, феодальна, буржуазна і соціалістична політичні системи.

Недостатність такої типології полягає в абстрактності та жорсткому прив'язуванні до економічної структури суспільства. Відомо, що однотипний економічний базис (Німеччина, Франція, Англія, Італія) перед другою світовою війною створив різні типи політичних систем. У Німеччині та Італії господарювали тоталітарні фашистські політичні сили, в той же час у Франції та Англії - ліберально-демократичні. Справа, мабуть, не тільки в економічному базисі суспільства, хоча, безумовно, він відіграє важливу роль у становленні та функціонуванні політичних систем.

У зарубіжній політичній науці типи політичних систем класифікуються за різними критеріями, і це дозволяє більш глибоко аналізувати їх, бачити переваги одних політичних систем над іншими як при однакових, так і при різних економічних структурах.

Так, Ж. Блондель поділяє політичні системи за змістом та за формами управління. Він виділяє п'ять основних типів:

1) ліберальні демократії, які опираються на лібералізм у прийнятті державних рішень;

2) комуністичні системи з пріоритетом рівності соціальних благ і зневагою до ліберальних засобів їх досягнення;

3) традиційні політичні системи, які управляються олігархією і відзначаються нерівномірним розподілом соціальних і еко-

яомічних благ;

4) політичні системи, що переживають період становлення в країнах, які розвиваються, з авторитарними засобами управління;

5) авторитарно - консервативні системи, мета яких - збереження соціальної та економічної нерівності, але більш дієвими засобами.

Існують і спрощені підходи до класифікації політичних систем. Вони поділяють політичну систему на демократію і диктатуру або на демократію, авторитаризм і тоталітаризм.

Але більшість сучасних політологів поділяють погляди американського вченого Г.Алмонда щодо типології політичних систем. У своїй типології він спирається у якості базової характеристики політичних систем на ступінь відповідності основних форм організації і здійснення політичної влади тим політичним ідеалам, на які було зорієнтовано суспільство. На цій підставі він виділяє наступні типи політичних систем: