Правова держава та її характеристики

Термін правова держава вперше запропоновано німецьким філософом Кантом, потім він поширився в німецькій юридичній літературі. Опрацювання концепції правової держави диктується потребою у встановлені такого співвідношення між державою і правом, щоб реалізовувала державна політика, яка ґрунтується на праві, була б найефективнішою. Поява правової держави була обумовлена розвитком самого суспільства, а її становлення стало можливим тільки за умов наявності громадянського суспільства.

Громадянське суспільство – це взаємовідносини вільних і рівноправних особистостей, які розвиваються в умовах ринку та демократичної правової держави.

Наявність громадянського суспільства – важлива ознака правової держави, досвід виникнення останнього дає можливість виділити наступні її ознаки.

1. Принцип первинності й верховенства права. Він лежить в основі відносин між правом і державою. Верховенство права означає примат його над державою, полягання держави праву.

2. Принцип відповідності закону праву. Його можна визначити як категоричний імператив – вимогу до держави приймати правові закони.

3. Принцип формальної рівності. Передбачає визнання права як однакового для всіх масштабу свободи.

4. Принцип суверенності. Означає внутрішню і зовнішню незалежність держави.

5. Принцип розмежування влади. У правовій державі цей принцип лежить в основі структурної організації і функціонування державної влади та її органів.

6. Принцип виборності і ротації влади. Цей принцип випливає з того, що в правовій державі народ як виток влади повинен мати змогу на її формування. Соціальна держава забезпечує:

• Рух до затвердження в суспільстві соціальної справедливості;

• Зменшення соціальної нерівності;

• Забезпечення кожній людині роботи, або іншого джерела існування;

• Збереження миру і згоди в суспільстві;

• Формування нормальних умов для життєвого середовища людини

Соціальна держава заснована:

• На достатньо високому рівні економічного розвитку;

• На демократизмі і політичній системі;

• Компромісу основних політичних сил відносно цілей і шляхів розвитку суспільства;

• Розвиток систем соціального партнерства і захисту громадян;

• Підвищення ролі держави в системі регулювання соціально економічних процесів та забезпечені соціальні гарантії для людини;

• Дотримання необхідних стандартів, пов’язаних з якістю життя людей.

Унітарні держави з елементами федералізму та квазіфедералізму.

№ п/п	Назва	Кількість складових частин та їх статус
1.	Антигуа і Барбадос	3 незалежних острови
2.	Бірманський Союз	4 держави, 8 округів, 1 спеціальний округ
3.	Республіка Вануата / Нові Гібриді	Конституційно легалізовані острови
4.	Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії	4 країни, 5 самоврядних островів
5.	Республіка Гана	9 адміністративних регіонів
6.	Грузія	2 автономні республіки
7.	Народна республіка Китай	5 автономних регіонів, 3 племінні федерації, 22 провінції
8.	Республіка Колумбія	23 департаменти, 4 інтенданства, 3 комісаріати
9.	Ізраїль	1 автономія
10.	Іспанія	17 автономних регіонів
11.	Італійська республіка	15 звичайних, 5 спеціальних автономних регіонів
12.	Республіка Ліван	Консоціативний федералізм
13.	Молдова	2 (невизнані) автономії
14.	Королівство Нідерланди	11 провінцій, 1 асоціативний штат
15.	Незалежна держава Папуа-Нова Гвінея	2 групи незалежних островів
16.	Республіка Південна Африка	4 провінції, 6 хоумлендів
17.	Південно-західна Африка – Намібія	2 складові частини
18.	Португальська республіка	2 автономні заморські регіони
19.	Соломонові острови	4 райони
20.	Демократична республіка Судан	1 автономія, 7 автономних регіонів
21.	Об’єднана Республіка Танзанія	2 складові частини
22.	Україна	1 автономна республіка
23.	Острови Фіджі	Консоціація 2 етнічних спільнот
24.	Франція	1 автономний острів, 4 заморські території
25.	Японія	47 префектур