Політичний процес

Політичний процес це послідовна органічно пов’язаний ланцюжок політичних подій та явищ, а також сукупність послідовних дій різних суб’єктів політики націлених на отримання зміцнення та використання політичної влади в суспільстві.

Основні етапи політичного процесу:

• Делегування політичних інтересів соціальним групам слоям інститутам, що приймають управлінські рішення;

• Прийняття рішень і формулювання політичної волі.

• Реалізація політичної волі представлена у формі управлінських рішень.

Політичний процес забезпечує режим існування через функціонування розвиток або занепад. В політичному процесі приймають участь: а) суб’єкти політичного процесу, які реалізують політичні відносини шляхом вибору відповідної політичної поведінки. В політичному процесі існують суб’єктно-об’єктні відносини. Основними суб’єктами виступають індивіди, соціальні групи, політичні партії, громадські організації, держава, національні релігійні демографічні утворення, міжнародні формування. Об’єктами політичного процесу виступає: законодавча, виконавча, судова влада в державі, відповідні політичні утворення, які їх дотримуються та реалізують.

Умови функціонування та розвитку демократичного політичного процесу:

1. Наявність в суспільстві прав і свобод громадянина, гарантія їх судового захисту.

2. Розподіл гілок влади та ефективні механізми їх реалізації

3. Правова держава

4. Політичний плюралізм та політична конкуренція

5. Відкритість в діях держави політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації.

6.Високий рівень політичної культури

Важливою складовою політичного процесу є вирішення політичного конфлікту. Воно включає в себе наступні фази:

• Визначення конфлікту

• Аналіз конфлікту

• Пошук шляхів і засобів вирішення

• Активні послідовні дії по нейтралізації, ліквідації джерела конфлікту

Конфлікт можна ліквідувати тільки за умови, коли ліквідована головна причина – соціальне протиріччя, що привело до конфлікту. Коли ворожнечі сторони досягнули взаємної довіри і реалізують її через співпрацю. Коли конфліктуючі сторони виконують норми досягнутої згоди.

Політичне прогнозування

Політичне прогнозування – це процес розробки науково обґрунтованих суджень про можливі варіанти розвитку політичних подій в майбутньому, альтернативних шляхах і термінах його досягнення, а також визначення конкретних рекомендацій для практичної діяльності в умовах реальної дійсності.

Об’єктивною основною прогнозування є матеріалістичне розуміння існуючої дійсності, системна розбудова політичної сфери суспільства, майбутнє можна досягнути через ефективне використання існуючих можливостей. Головною метою прогнозування – підвищення ефективності й результативності політичних рішень, що приймаються.

Основні задачі прогнозування – не допустити небажаних результатів розвитку подій, підготуватися до непередбачуваного і обмежити і максимізувати ризики та негативні наслідки і прискорити розвиток конкретного явища в бажаному напрямку.

Причини, що стимулюють людей займатись прогнозуванням: існування явищ майбутнього, яких люди не знають. Прагнення людей за допомогою інтелекту проникати в майбутнє і можливість конструювання нових знань на підставі відомих даних про минуле і майбутнє.

Інструментарій прогнозування – це система організаційно-технічних засобів, що забезпечує якість прогнозу. До неї входять методи реалізації принципів прогнозування, наявні засоби здійснення прогнозів, логічна послідовність розробки й реалізації прогнозів і ефективне використання вимог, які забезпечують прогностичну перспективу.

Основні етапи політичного прогнозу:

1. Предпрогнозна орієнтація	5. Створення нормативної моделі
2. Збір даних прогнозного фону	6. Оцінка доцільності й точності прогнозу
3. Розробка базової моделі	7. Виготовлення рекомендацій
4. Побудова пошукової моделі