«Демократія - народовладдя»

Поняття демократії як народовладдя є нормативним, передбачає побудову категорії, виходячи з людських ідеалів і побажань.

Демократичні ідеали, безумовно, зіграли і досі відіграють конструктивну роль.

Демократія – результат і продукт взаємодії між ідеалами і реальністю. Процеси демократизації суспільства можна у найзагальнішому вигляді представити так: те, що має бути, тобто витікає з ідеалу, тягне вперед, а дійсна реальність опирається цьому і тягне назад.

Первинні принципи демократії та звичайні її ознаки.

1. Інституціональне виявлення суверенітету, верховної влади народу. Демократія означає юридичне визнання того факту, що народ є офіційним джерелом влади. Суверенітет народу в тім і виявляється, що саме йому належить установча і конституційна влада в державі.

2. Періодична виборність основних органів держави. Демократією можна вважати лише ту державу, в якій особи, що здійснюють верховну владу, не тільки обираються, а обирають на строго визначений термін. Ротація правителів у демократичному суспільстві – зворотна сторона їх виборності.

3. Прийняття рішень за більшістю і підпорядкування меншості більшості у їх реалізації.

4. Рівність громадян на участь в управлінні державою передбачає: рівність виборчих прав; свободу створення громадянами політичних партій і об’єднань, які артикулюють і відстоюють їхні інтереси; право на одержання і розповсюдження інформації і – це, можливо, головне – право на участь у конкретній боротьбі за одержання керівних посад у державі.

Сутнісне визначення демократії.

Дж. Сарторі: «Демократія – це система, за якої ніхто не може обрати самого себе, наділити себе владою управляти й, отаким чином не може привласнити беззастережну й необмежену владу»

Прямою протилежністю їй є тиранія, деспотизм, автократія, абсолютизм, диктатура, авторитаризм і тоталітаризм. Поняття «автократизм» походить від грецького слова «авторитет». Тепер термін «авторитаризм» є принизливим, він указує на зло – і надуживання авторитетом, що придушує свободу. Авторитаризм як назву політичної системи створено фашизмом, правда, як хвалебний термін.

Демократія – це не просто не автократія, вона – чітка протилежність автократії. Це значить, що демократія являє собою політичну систему, що характеризується відмовою від персоніфікованої влади, узурпованої кимсь одним влади над громадянином. Демократія – система, яка відповідає тому принципові, що ніхто не може користуватися владою на свій розсуд. Діяльність чиновників за цієї влади обмежена юридичними структурами і можливістю заміняти державців, час діяльності яких строго окреслено. Усе це дає можливість забезпечувати державців перед людьми й уникати перевищення повноважень.

Коли ідеться про демократичне суспільство, то передбачається, що ключова фігура демократичної моделі – виборець – правильно усвідомлює власні інтереси й оцінює альтернативних кандидатів на підставі того, хто з них найкращим чином служитиме його інтересам, а після вже віддає свій голос за кандидата, якого він оцінив найвище.

Терміни «більшість» і «меншість» уживані у трьох значеннях: конституційному, виборчому і суспільному. У конституційному (головному) контексті йдеться власне про меншості, а не про більшості. Точніше, про те, що меншість у разі перемоги більшості повинна мати право виступати, право опозиції. Друге конституційне значення тиранії більшості, назване Медісоном і Т. Джеферсоном «виборчим деспотизмом». «Меншість» - це ті хто мусить підкоритися волі більшості. Отже, меншість позбавляється усих прав. Згідно з А. де Токвілем і Дж. Ст. Міллем «більшість» приховує небезпеку духовної тиранії.

Пряма демократія як демократія без представників і виборів має кілька підвидів, основним з яких є референдум. Демократія референдуму – це демократія, за якої демос розв’язує проблеми сам. Важливі проблеми референдуму, безумовно, обговорюються у суспільстві, але основна маса людей лишаються пасивними слухачами, нічого не додаючи до цього обговорення.