Теорія модернізації.

Модернізація (фр. moderne – сучасний) — еволюційний процес набуття суспільствами тих рис, які прийнято вважати ознаками сучасної цивілізації. Модернізація може бути політичною, економічною, соціальною тощо.

Теорію модернізації можна вважати за відповідну модель демократичного транзиту, оскільки ставлячи за мету системні перетворення в економічній сфері вважається похідним в залежності від змін в соціальних структурах та в зміні політичних умов.

Декілька моделей модернізації:

Модель політичної культури. Демократизація в пряму залежить від рівня політичної культури суспільства, від функціонування демократичних інститутів, від взаємної довіри і схильності до компромісів.

Динамічна модель намагається врахувати історичну «генетичну» спадщину країни, що починає демократичні перетворення. Згідно з динамічною моделлю необхідною передумовою незворотності демократичного транзиту є досягнення національної єдності. Наступною фазою є довготривала політична боротьба, в ході якої народжується та загартовується нова еліта, з’являються інститути громадянського суспільства, наростає участь громадян у політичних процесах – відбувається щеплення суспільству громадянської політичної культури.

Процесуальна модель також відстоює особливе значення історичної спадщини та факторів випадковості у формуванні соціальних та політичних інститутів як передумови демократизації. Тому для демократизації вирішальне значення має конкретно політична ситуація на момент прийняття рішення. Відтак, головною рушійною силою демократизації є політична еліта.

Реформа (модернізація) передбачає еволюційний та ненасильницький характер політичного процесу, поступове пристосування політичної системи до внутрішньо суспільних та зовнішньополітичних змін.

Революція (лат. revolutio – поворот, переворот від revolvere – перевертати) —поза правовий насильницький політичний процес, що супроводжується поваленням усталеного політичного режиму, докорінною ломкою державно-владних та радикальною реструктуризацією соціально-економічних відносин.

Переворот (синонім - путч) — раптове неконституційне захоплення влади, незаконне зміщення правлячої еліти в цілому, яке не пов’язане з докорінними змінами політичного режиму, соціальних та економічних відносин.

Демократичний транзит істотно відрізняється від інших типів політичної трансформації. Так, якщо в ході модернізації процеси реформування не торкаються інституційних засад політичної системи, то демократичний транзит основною метою ставить саме інституційний злам та розбудову нових, демократичних інститутів не виходячи при цьому за рамки правового поля.

Демократичний транзит. є принципово новим типом політичної трансформації, який характеризується, насамперед, своїм інституційним спрямуванням. Історичними типами політичної трансформації загальноприйнятого вважати реформу (інша назва – модернізація).

Демократичний транзит (англ. transition – сучасний) — політичний процес, що відбувається в існуючому правовому полі держави та супроводжується зламом інститутів політичного режиму, що відживає, та встановленням і укріпленням широкої мережі демократичних інститутів громадянського суспільства й посиленням демократичних функцій державно-владних структур