Концепції демократії

Класична представницька теорії демократії. Розробники Гоббс, Локк, Монтеск’є, Медісон, Джеферсон. Розглядає існування представницьких органів у держави. Ця теорія розглядає вибори не стільки як порядок, що дозволяє громадянам приймати участь у політичному житті, скільки як механізм, що захищає їх від беззаконня влади.

Християнська демократія. Розробники Й. Штраус, Г. Коль, А. Моро, А. Фанфані Л. Ерхардом. Найголовнішими відзнаками християнської демократії є пріоритет природних прав особистості та принципів свободи, солідарності та спільного блага., які має приводити у гармонійну відповідність держава та органи державного управління. Головну роль в християнській парадигмі відіграє принцип субсидіарності

Охоронна демократія. Засновники Джеймс Міль та Ієремія Бентам. Охоронна демократія є системою конституційної демократії в рамках формальних та неформальних правил, що обмежують владу держави. Вона гарантує громадянам політичні та громадянські права й свободи, залишаючи за ними повну відповідальність за власний вибір.

Демократія саморозвитку. Засновники Джон Стюарт Міль, Жан Жак Руссо. Передбачає широке залучення громадян у політику, як спосіб гармонійного розвитку особистості. Політична участь необхідна не лише заради захисту особистих прав і свобод, а для саморозвитку вільних поінформованих громадян.

Партіципаторна демократія. Засновники Керол Пейтман – демократія участі - передбачає активну участь громадян в обговоренні та прийнятті рішень з найголовніших проблем суспільного життя та державного управління, свідому й активну участь у політичних процесах, зокрема у виборах.

Елітарна демократія. Засновник Йозеф Шумпетер. Якщо „маси” не цікавляться політикою, не мають відповідних знань, навичок та інформації, не вміють приймати вірні політичні рішення, то найефективнішим державним механізмом буде такий, в якому право прийняття політичних рішень належить компетентним спеціалістам – еліті.

Плюралістична демократії (зокрема Г. Ласкі, Д. Труман, Р. Даль, Р. Мертон, Г. Екстайн). Плюралісти вважають, що найбільш ефективно в політичному плані очікування чи думки виборця може представити відповідна організаційно оформлена група інтересів. Жодна з груп інтересів не може домінувати в суспільстві, тому вона входить до різних груп інтересів і в ході досягнення політичного компромісу легітимізацію отримує інтерес фактичної більшості населення.

Консоціативна демократія Арендт Лейпхарт та Девід Аптер. передбачає здійснення державного управління великою коаліцією представників основних груп (сегментів) суспільства при значній автономії цих сегментів.

Плебісцитарна або партійна теорія демократії передбачає, що не всі соціальні групи мають займатися політикою, а віддають пріоритет групам політично спеціалізованим – політичним партіям. Влада формується шляхом прямих виборів, причому формування парламенту відбувається за виключно пропорційною системою, крім того право висування окремих посадових осіб (Президента, губернаторів, мерів тощо) також належить партіям.

Інформаційна демократія М. Рокар. Передбачає головними елементами інформаційної демократії виступають всезагальне виборче право та вільна інформація, оскільки найбільш справедливо й демократично громадяни можуть реалізувати свої виборчі права лише за умови вільного розповсюдження інформації, відсутності політичних заборон, цензури тощо.

Індустріальна демократія – термін, застосований у кінці ХІХ ст.. Сіднеєм і Беатрисосю Уебб. Це власне, демократія у рамках індустріальних підприємств.

Економічна демократія. Передбачає перерозподіл багатства і вирівнювання економічних можливостей і умов. Економічну демократію можна охарактеризувати і так: рівність контролю над економічним виробничим процесом.

Демократія поліархії. Роберт Даль. Поліархія – (грец.: polis – багато чисельний, archi – головний, старший), «влада багатьох», політичний порядок, що відрізняється в самому загальному вигляді двома масштабними характеристиками: громадянські права надані відносно великій кількості дорослих, а самі ці права дозволяють проявляти незгоду й шляхом голосування зміщувати найвищі посадові особи в державному управлінні