Поняття і типи легітимності влади.
Термін «легітимність» походить від латинського «legitumus» - законний.
Наука про політику трактує нині легітимність як певний стан психіки індивіда в чітко визначний проміжок часу, стан який виражає рівень задоволеності функціонуванням соціально-політичних структур.
М.Вебер. Традиційна легітимність, як показав класик політичної соціології, набувається завдяки звичаям, звичці підкорятися владі.
Легальна або раціонально-правова легітимність заснована на раціонально зрозумілому інтересові, що спонукає людей підкорятися рішенням державних структур.
Харизматична легітимність базується на вірі у надзвичайні якості, чудесний дар, тобто в харизму керівника.
Механізм балансу влади на прикладі ФРН
3. Політична система суспільства
1. Поняття політичної системи |
3. Типи політичних систем |
2. Функції політичної системи |
4.Громадянське суспільство – основа демократичної політичної системи |
Поняття політичної системи
Поняття політична система є одним із ключових у сучасній політології. Уперше його увів до наукового обігу у 1953 р. американський політолог Девід Істон.
Політичні ж системи, стверджує Д. Істон, подібні до біологічних й існують в оточуючому середовищі, що у свою чергу складається з безлічі інших систем. За класичним визначенням Д. Істона, політична система є сукупність взаємодій, через які здійснюється авторитетний розподіл цінностей у суспільстві.
Функції політичної системи суспільства:
- Визначення мети і завдань розвитку суспільства, вироблення програми його життєдіяльності;
- Мобілізація ресурсів суспільства для досягнення поставлених завдань;
- Інтеграція всіх елементів суспільства, підтримування його відповідної цілісності та стабільності;
- Обов’язковий для всіх громадян розподіл цінностей у суспільстві.
Механізм функціонування політичної системи
Щоб зводити вимоги відповідно до можливостей системи, треба здійснювати такі функції:
Висловлення вимог (або «артикуляція інтересів» - термін уведено відомим американським політологом Г. Алмондом).
Регулювання вимог. Вимог завжди багато, отже, якщо їх потік не фільтрувати й не спрямовувати відповідними каналами передачі інформації (каналізувати), то система може ними похлинутися.
Скорочення вимог. За допомогою цієї функції приплив вимог систематизують, упорядковують, зводять до певної кількості альтернатив, які й подають потім політичній системі. Д. Істон називає це сполученням «комбінацією вимог», Г.Алмонд – «агрегуванням інтересів».
Форми підтримки можна класифікувати таким чином:
Матеріальна підтримка (сплата податків та інших стягнень, надання послуг системі, наприклад, праця на громадських засадах або військова служба);
Дотримання законів та інших норм, наявних у певній системі;
Участь у політичному житті (голосування під час виборів та інші форми політичної активності на підтримку системи);
Шанобливе, поважне ставлення до влади, державної символіки та офіційних церемоній, увага до офіціальної інформації;
Функція норма творчості охоплює вироблення авторитетних правил, які визначають і регулюють форми поведінки людей і груп у суспільстві;
Функція «застосування правил» пов’язана уведенням правил чи законів у дію;
Функція «контролю за додержанням правил» передбачає інтерпретацію законів і дій, пов’язаних із визначенням фактів порушення норм та накладання відповідного стягнення на порушників.
Функція «політичної комунікації» забезпечує поширення, передавання політичної інформації між керівниками й керованими.