Політика як мистецтво можливого

М.Вебер «досягти можливого», як формулює думку класик політичної науки, здатен лише той, хто «тягнеться до неможливого», хто має справді видатні здібності до політичної діяльності, хто, незважаючи на будь-які труднощі і складності, здатен вимовити : «І все ж таки…».

Проф. Стенфордського університету Девід Хелд, політика це боротьба «за організацію людських можливостей».

Усвідомлення цілей розвою – це справжнє мистецтво політики. Остання у певному розумінні взагалі постає як процес, ціле визначення у загально-історичному розрізі, у межах певної епохи чи періоду, а також у межах соціальної групи, політичної партії, окремих періодів.

Політика як мистецтво уособлюється і в іншому балансі, котрий міститься в середині неї самої. Йдеться про співвідношення між двома типами влади, яка є головним знаряддям політики.

Інформованість політики базується на всеохоплюючій та високоякісній інформації. Своєчасність політики дозволяє не відкладати рішень до загострення проблем і виникнення конфліктів. Злагодженість політики передбачає погодження її різних видів: економічної, соціальної, духовно-інформативної, силової; оптимізацію стратегічних і поточних завдань і т.ін.

Політичний реалізм – складова компонента будь-якого політичного курсу.

Місце та роль політології в системі суспільних наук

Політологія – наднаука про політику, яка користується іншими науками.

Політологія – різновид суспільних наук, що вивчають політику.

Політика – інтегративна наука.

2. Політична Влада

1. Сутність та ознаки влади	3. Типи владних структур
2. Ресурси та структура влади	4. Реалізація і легітимність влади

Сутність влади

Влада – це певні взаємозв’язки, що передбачають наявність суб’єкта і об’єкта, вольове ставлення суб’єкта до об’єкта, з використанням волі та примусу.

Влада – це взаємодія двох сторін: суб’єкта і об’єкта, при чому відносини тут мають асиметричний характер: перший – примушує, другий – підкоряється. М.Вебер: «Панування означає шанс зустріти підкорення певному наказові».

Природа походження влади

Найпоширенішими концепціями є телеологічні, біхевіористські, психологічні, системні і реляціоністські.

Телеологічні (з точки зору мети) визначення влади характеризують її як здатність досягнення певних цілей, одержання намічених результатів.

Біхевіористські трактування влади розглядають її як особливий тип поведінки.

Психологічна концепція влади базується на працях З.Фрейда, який, як відомо, розумів психіку людини як цілісне утворення.

Системне (структуралістське) трактування на відміну від біхевіористського, що йде до розуміння влади знизу вверх, від індивіда до суспільства, виходить із похідності влади від соціальної системи.

Реляціоністське трактування (з франц. Relation - відношення) розглядає владу як взаємини між двома партнерами, при якій один із них справляє визначальний вплив на другого.