14. Матеріальне виробництво і його фактори.

Виробництво є постійно повторюючийся процес споживання факторі виробництва, з метою створення продукту виробництва.

Виробництво постійно діє при взаємодії чотирьох його факторів:

1)земля, 2) праця, 3) капітал, 4) підприємництво.

Виробництво поділяється на матеріальне і нематеріальне. Матеріальне в свою чергу на: виробництво матеріальних благ і послуг. Нематеріальне: виробництво нематеріальних благ і нематеріальних послуг.

Виробництво не може існувати без інфраструктури: 1) виробнича інфраструктура ( транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові установи), 2) соціальна інфраструктура6 житлове господарство, охорона здоров’я, освіта, культура.

Фактори виробництва поділяються на6 матеріально-речові (засоби виробництва) і людський фактор. В процесі виробництва фактори виробництва витрачаються, тобто споживаються, вони переносять свою вартість на створений продукт виробництва. Сировина витрачається повністю, засоби праці використовуються частково (амортизація), робоча сила – заробітною платою.

15. Виробництво як джерело задоволення зростаючих потреб суспільства.

Потреба - це відчуття людиною необхідності певних речей, послуг, відносин, бажання володіти ними або відчуття незадоволеності за їх відсутністю. Потреби економічні -це частка суспільних потреб, задоволення яких пов'язано з функціонуванням суспільного виробництва.

Існують різноманітні потреби. Вчені-економісти класифікують їх за різними критеріями. Великого значення при цьому надається градації потреб за ступенем їх нагальності. В межах цього підходу можна всі потреби умовно розділити на дві групи:

базові, або першочергові, необхідні для підтримки життя людини як біологічної істоти, та непершочергові, що обумовлені як рівнем розвитку даного суспільства, так і соціальним положенням у ньому самої людини -

певний тип житла та ін.

За суб'єктами потреби поділяють на індивідуальні, колективні, суспільні.

З точки зору організації - функціонування суб'єктів ринкового господарства досить важливою є класифікація потреб за ступенем реалізації. За цим критерієм розрізняють: 1) абсолютні потреби (породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки); 2) дійсні потреби (відповідають рівню розвитку економіки певної країни); 3) платоспроможні потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін. В економічних дослідженнях існують і інші, не менш значні, класифікації потреб.

Особливість людських потреб у їх безмежності. Задоволення одних спричиняє виникнення інших, більш різноманітних. Це відбувається за кількома причинами: 1) людина не може одноразово задовольнити свої потреби в споживчих товарах (наприклад, їжі); 2) людина завжди прямує до чогось нового, більш досконалого, ніж уже має; 3) на потреби в ринковій економіці впливає конкуренція виробників, що постійно пропонують нові споживчі блага, реклама тощо.

Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу. Він характеризує не просто зростання потреб, а й зміну їх структури, їх новий якісний рівень.

Задоволення потреб забезпечується в процесі реалізації економічних інтересів. Економічний інтерес - це мотив та стимул соціальних цілеспрямованих дій економічних суб'єктів з метою отримання певних результатів для задоволення різноманітних потреб.

Економічні інтереси в економічній науці класифікуються за різними критеріями. Найбільш важливою є класифікація інтересів за ознакою суб'єктності. У відповідності до цього підходу виділяються такі види інтересів, як особистий, колективний, державний.