- •1. Предмет і метод політичної економії та їх тлумачення різними школами.
- •2. Зародження і розвиток економічної науки.
- •3. Виробничі можливості і суспільні потреби. Закон зростаючих потреб.
- •4. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •5. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •6. Економічні відносини як спосіб організації економічної системи.
- •7. Економічні системи, їх типи і еволюція.
- •8. Власність як економічна категорія та її історичні типи, види і форми.
- •9. Суб’єкти і об'єкти власності. Форми власності в Україні.
- •10. Тенденції розвитку відносин власності у світі та Україні.
- •11. Відносини власності в умовах змішаної економічної системи.
- •12. Сутність та форми акціонерної власності.
- •13. Колективна форма власності її сутність та форми.
- •14. Матеріальне виробництво і його фактори.
- •15. Виробництво як джерело задоволення зростаючих потреб суспільства.
- •16. Товарна форма організації суспільного виробництва та закономірності виникнення товарного виробництва
- •17. Товар та його властивості.
- •18. Характеристика розвиненої форми товарного виробництва.
- •19. Функціонування товарного виробництва. Характеристика простого товарного виробництва.
- •20. Гроші та їх функції.
- •21. Грошовий обіг та його закони.
- •22. Еволюція грошей. Форми вартості і виникнення. Сучасна грошова система.
- •23. Витрати виробництва та їх види.
- •24. Продуктивні сили та виробничі відносини суспільства.
- •25. Прибуток як економічна категорія. Фактори, що впливають на норму та масу прибутку.
- •26. Ціна виробництва. Собівартість і рентабельність.
- •27. Первісне нагромадження капіталу. Особливості нагромадження капіталу в Україні.
- •28. Закони ринку. Закон попиту та його функціонування.
- •29. Конкуренція та її місце в ринковій економіці.
- •30. Державна форма власності, її форми.
- •31. Особливості розвитку ринкових відносин в Україні.
- •32. Закон пропозиції і механізм його дії.
- •33. Ринок, його функції та закони.
- •34. Принципи класифікації ринків. Види ринків.
- •35. Сутність і основні елементи інфраструктури ринку.
- •36. Банківська система. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •37. Суть підприємництва та його роль в ринковій економіці.
- •38. Специфіка підприємництва в аграрній сфері.
- •39. Фермерське господарство як форма підприємництва.
- •40. Рентні відносини і особливості формування доходів в сільському господарстві.
- •41. Особливості ціноутворення в аграрному виробництві. Ціна землі.
- •42. Земельна рента і її сутність.
- •43. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин та його роль в економіці.
- •44. Перетворення грошей в капітал. Загальна формула руху капіталу.
- •45. Капітал як економічна категорія. Альтернативні теорії капіталу.
- •46. Капітал підприємства та його кругообіг і обіг.
- •47. Економічні функції держави та її роль в кругообігу продукту, ресурсів і доходу.
- •48. Інфляція, її види та соціальні наслідки.
- •49. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.
- •50. Тіньовий сектор в економіці України і його особливості.
- •51. Суть і види економічного відтворення.
- •52. Національний дохід і методи його розподілу.
- •53. Національне багатство: його складові та проблеми їх відтворення.
- •54. Розподіл і перерозподіл національного доходу в державі.
- •55. Економічні кризи та їх причини.
- •56. Роль державного бюджету в накопиченні і перерозподілі національного доходу. (34)
- •57. Економічне зростання та його типи і чинники. (35)
- •58. Натуральна форма організації виробництва. Характеристика натурального господарства.
- •59. Економічне зростання і економічні цикли.
- •60. Держава як суб’єкт ринкових відносин.
- •61. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.
- •62. Проблеми повної зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
- •63. Зайнятість та відтворення робочої сили.
- •64. Неповна зайнятість і безробіття, його види і форми.
- •65. Економічна система капіталізму вільної конкуренції.
- •66. Економічна система монополістичного капіталізму.
- •67. Робоча сила як товар і джерело додаткової вартості.
- •68. Номінальна і реальна заробітна плата. Прожитковий мінімум та споживний кошик.
- •69. Заробітна плата як економічна категорія та її форми. (16) 13 в гос
- •70. Торгівельний капітал та джерела його накопичення.
- •71. Податкова система України. Податки і їх види.
- •72. Ринок як економічна категорія, суб’єкти і об’єкти ринкових відносин.
- •73. Соціалістична економічна система, її позитивні та негативні риси.
- •74. Суперечності одержавленої адміністративно-командної економіки, як причина розкладу соціалістичної системи.
- •75. Світогосподарські зв’язки та форми міжнародних відносин.
- •76. Доходи домогосподарства та їх розподіл.
- •77. Проблеми входження України в світове господарство.
- •78. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств в Україні.
- •79. Глобальні проблеми, їх суть і класифікація.
- •80. Міжнародне співробітництво і розвиток світового господарства.
79. Глобальні проблеми, їх суть і класифікація.
Глобальні проблеми – це всезагальні проблеми, що відзначаються загальнопланетарним за своїми масштабами і значенням характером, пов'язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу життю для всього людства і можуть бути вирішені спільними діями всіх країн світу.
Класифікація глобальних проблем:
1. Політичні проблеми (недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру, роззброєння, військові та регіональні конфлікти).
2. Природно-екологічні проблеми (необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча, кліматична, боротьба з хворобами, проблеми світового океану тощо).
3. Соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність, стихійні лиха, біженці, безробіття, бідність та ін.).
4. Наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування тощо).
Кожна з названих глобальних проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, особливостями розвитку продуктивних сил, географічним положенням країн, рівня прогресу техніки, природно - кліматичними умовами, тобто матеріальним змістом суспільного способу виробництва, а з іншого боку, - специфічною суспільною формою, особливостями розвитку відносин власності. При численності глобальних проблем їм притаманні причинно-наслідкові зв’язки, які визначають розвиток технологічного способу виробництва.
80. Міжнародне співробітництво і розвиток світового господарства.
Ідея про необхідність об’єднання західноєвропейських країн реальних обрисів на початку 1950-х років. У 1951 року було утворено організацію під назвою Європейське об’єднання вугілля та сталі. Цю першу європейську інтеграційну структуру утворили 6 держав: Франція, Італія, Західна Німеччина (ФРН), Бельгія, Нідерланди та Люксембург.
Наступним кроком стало подія 25 березня 1957 році, коли вищезгадані країни утворили ще дві організації: Євроатом та Європейське економічне співтовариство.
Великобританія відмовилася від підписання обох договорів, щоправда це пізніше було визнано помилкою. Вона у 1959 році ініціювала створення іншої альтернативної організації: Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). 4 січня 1960 року було підписано договір про утворення цієї організації, до якого приєдналися: Великобританія, Австрія, Швейцарія, Португалія, Данія, Швеція та Норвегія. Однак вже після утворення ЄАВТ стало зрозуміло, що ця організації не стане конкурентом ЄЕС через слабкість країн, що входили до неї. Згодом ЄАВТ перетворилася у структуру яка діяла лише у зовнішньоторговельній сфері, її вплив був дуже незначний. На сьогоднішній день до складу ЄАВТ входять: Швейцарія, Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн.
У 1967 році злиття 3-х організацій (Євроатом, Європейське об’єднання вугілля та сталі та ЄЕС) у організацію під єдиним керівництвом ЄЕС, яку стали називати “парасольковою” структурою.
У 1968 році перший етап європейської інтеграції завершується по трьом основним напрямам:
1) завершується утворення митного союзу ЄЕС, скасовано будь які обмеження на пересування товарів через митниці;
2) утворюється єдиний ринок сільськогосподарської продукції;
3) сформовано єдиний механізм координації торговельно-економічної та соціальної політики.
Наступним кроком європейської інтеграції стало підписання 22 липня 1972 року угоди між ЄЕС та ЄАВТ про загальноєвропейську зону вільної торгівлі (взаємна торгівля на пільгових умовах), яка діє і сьогодні.
Наступним кроком стало перетворення ЄЕС у червні 1979 року з суто економічної організації у політично-економічну структуру.
7 лютого 1992 року було підписано Договір про Європейський Союз у м. Маастрихт (Голландія). В ньому було закладено концепцію трьох опор ЄС:
1) інституціональна: 4 наднаціональних органи управління єдиної Європи: Європейська комісія, Європейська Рада, Європарламент та Європейський суд;
2) єдина зовнішня політика та політика безпеки;
3) єдина політика в галузі внутрішніх справ.
З 1 листопада 1993 року Маастрихтський договір набув чинності і замість ЄЕС було утворено Європейський союз.