44. Перетворення грошей в капітал. Загальна формула руху капіталу.

Перетворення грошей у капітал. Розглянемо категорію «капітал» у тісному зв'язку з грішми. Ще в середньовічній Західній Європі гроші виступали не тільки як загальний еквівалент, а і як найбільш абстрактна форма суспільного багатства та абсолютний ліквідний засіб. Саме ці характеристики сприяли перетворенню грошей у капітал. Спочатку розглянемо механізм перетворення грошей у капітал і формулу руху грошового капіталу.

Гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для наживи, тобто для одержання грошової суми більшої, ніж первісне вкладена.

Якщо продаж одного товару здійснюється задля купівлі іншого, то форма товарного обігу має такий вигляд: Т—Г—Т. Тут гроші обслуговують обмін товарів у функції засобу обігу. Безумовно, що і за такої форми товарного обігу в руках окремих осіб можуть сконцентруватися значні суми грошей. Виникне майнове розшарування, але воно не розкриває сутності категорії «капітал».

Загальна формула руху капіталу така: Г-Т-Г, де Г' = Г + АГ, а АГ - це приріст грошей над первісною сумою.

Таким чином, первісне авансована вартість Г не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, долучає до себе додаткову суму грошової вартості АГ, тобто зростає. І саме цей рух перетворює гроші в капітал.

Гроші використовувались як капітал, тобто з метою збагачення, ще за рабовласництва і кріпацтва. У цих суспільствах існували так звані допотопні форми капіталу - торговельний і лихварський.

Торговельний і лихварський капітали діяли у сфері обігу. Вони безпосередньо не вторгалися у сферу виробництва, де продовжували панувати відповідно рабовласницькі і феодальні порядки. Докорінний поворот відбувається тоді, коли поряд з грошовим капіталом виникає продуктивний капітал, формуючи специфічний спосіб організації виробництва, який К. Маркс назвав капіталістичним.

Формула руху капіталу Г-Т-Г' є загальною, тому що в усіх галузях розвинутого товарного господарства рух капіталу виступає в цій формі. Крайні буквені члени цієї формули свідчать, що їй властива суперечність. Оскільки Г' > Г, то виникає питання, що є джерелом АГ, прибутку. Це є однією з ключових проблем даного курсу політичної економії.

45. Капітал як економічна категорія. Альтернативні теорії капіталу.

Капітал - це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні, скільки соціально-економічн відносини.

Капітал — це авансовані підприємцями у виробництво товарів засоби виробництва, грошові ресурси і засоби ні оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагаченні підприємців.

Багато дослідників уважають, що капітал - це сукупність засобів виробництва, які приносять дохи їхньому власникові

Значного поширення набув погляд на капітал як на один з факторів виробництва, що поряд з працею, земле-і підприємницькою діяльністю приносить дохід, Основоположником такого підходу можна вважати французького економіста Ж. Б. Сея.

Різні економічні школи по-різному визначають суть капіталу. Так А.Сміт вважав, ще капітал являє собою накопичений запас речей (машин, інструментів, сировини), накопичену працю, тобто все те, що використовується у виробництві з метою виготовлення готової продукції і, після її реалізації, отримання прибутку. Д.РІкардо писав, що капітал - це засоби виробництва. А.Маршалл відносив до капіталу всі речі, які утворюють передумови виробництва Аналогічні підходи існують ї в сучасній економічній науці.

З точки зору монетаристської, або грошової, теорії капітал це гроші які приносять процент. В XX ст. велике значення у відродженні інтересу до кредиту та грошей в якості капіталу мала теорія Дж.М.Кейнса. Ті вчені, які зайняли монетаристські позиції, виходять з того, що капітал - це гроші або їхні замінники - кредитні гроші, а інші - зв’язують поняття капіталу з отриманням доходу, при чому останнє пов'язується не тільки з речовими факторами, а й з людськими.

Теорії "людського капіталу" з'явилися у 60-ті роки XX ст., це було обумовлено розвитком НТР і зростання значення особистого фактора >> виробничому процесі, їх розробляли Г.Беккер, Дж.Мінцер, ТДІульц та інші. За їхньою думкою, у виробництві взаємодіютьдва фактори: "фізичний капітал", в який включаються засоби виробництва, і "людський капітал", до якого відносяться знання, навички, енергія.

Аналіз теорії капіталу К.Маркс починає з ствердження про те, що ні гроші, ні засоби виробництва самі по собі не є капіталом. Дослідження, здійснене К.Марксом, дато йому можливість дати таке визначення капіталу: капітал - це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає.

Рух капіталу здійснюється за схемою: Г- Т - П, де Г = Г + г. В цій схемі використані такі скорочення: Г -первісне авансовані гроші, Т - товар, Г - гроші, які кількісно збільшилися, зросли на величину г. Цей приріст грошей, або капіталу, К.Маркс за умов капіталістичного виробництва називає додатковою вартістю.