- •1. Предмет і метод політичної економії та їх тлумачення різними школами.
- •2. Зародження і розвиток економічної науки.
- •3. Виробничі можливості і суспільні потреби. Закон зростаючих потреб.
- •4. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •5. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •6. Економічні відносини як спосіб організації економічної системи.
- •7. Економічні системи, їх типи і еволюція.
- •8. Власність як економічна категорія та її історичні типи, види і форми.
- •9. Суб’єкти і об'єкти власності. Форми власності в Україні.
- •10. Тенденції розвитку відносин власності у світі та Україні.
- •11. Відносини власності в умовах змішаної економічної системи.
- •12. Сутність та форми акціонерної власності.
- •13. Колективна форма власності її сутність та форми.
- •14. Матеріальне виробництво і його фактори.
- •15. Виробництво як джерело задоволення зростаючих потреб суспільства.
- •16. Товарна форма організації суспільного виробництва та закономірності виникнення товарного виробництва
- •17. Товар та його властивості.
- •18. Характеристика розвиненої форми товарного виробництва.
- •19. Функціонування товарного виробництва. Характеристика простого товарного виробництва.
- •20. Гроші та їх функції.
- •21. Грошовий обіг та його закони.
- •22. Еволюція грошей. Форми вартості і виникнення. Сучасна грошова система.
- •23. Витрати виробництва та їх види.
- •24. Продуктивні сили та виробничі відносини суспільства.
- •25. Прибуток як економічна категорія. Фактори, що впливають на норму та масу прибутку.
- •26. Ціна виробництва. Собівартість і рентабельність.
- •27. Первісне нагромадження капіталу. Особливості нагромадження капіталу в Україні.
- •28. Закони ринку. Закон попиту та його функціонування.
- •29. Конкуренція та її місце в ринковій економіці.
- •30. Державна форма власності, її форми.
- •31. Особливості розвитку ринкових відносин в Україні.
- •32. Закон пропозиції і механізм його дії.
- •33. Ринок, його функції та закони.
- •34. Принципи класифікації ринків. Види ринків.
- •35. Сутність і основні елементи інфраструктури ринку.
- •36. Банківська система. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •37. Суть підприємництва та його роль в ринковій економіці.
- •38. Специфіка підприємництва в аграрній сфері.
- •39. Фермерське господарство як форма підприємництва.
- •40. Рентні відносини і особливості формування доходів в сільському господарстві.
- •41. Особливості ціноутворення в аграрному виробництві. Ціна землі.
- •42. Земельна рента і її сутність.
- •43. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин та його роль в економіці.
- •44. Перетворення грошей в капітал. Загальна формула руху капіталу.
- •45. Капітал як економічна категорія. Альтернативні теорії капіталу.
- •46. Капітал підприємства та його кругообіг і обіг.
- •47. Економічні функції держави та її роль в кругообігу продукту, ресурсів і доходу.
- •48. Інфляція, її види та соціальні наслідки.
- •49. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.
- •50. Тіньовий сектор в економіці України і його особливості.
- •51. Суть і види економічного відтворення.
- •52. Національний дохід і методи його розподілу.
- •53. Національне багатство: його складові та проблеми їх відтворення.
- •54. Розподіл і перерозподіл національного доходу в державі.
- •55. Економічні кризи та їх причини.
- •56. Роль державного бюджету в накопиченні і перерозподілі національного доходу. (34)
- •57. Економічне зростання та його типи і чинники. (35)
- •58. Натуральна форма організації виробництва. Характеристика натурального господарства.
- •59. Економічне зростання і економічні цикли.
- •60. Держава як суб’єкт ринкових відносин.
- •61. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.
- •62. Проблеми повної зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
- •63. Зайнятість та відтворення робочої сили.
- •64. Неповна зайнятість і безробіття, його види і форми.
- •65. Економічна система капіталізму вільної конкуренції.
- •66. Економічна система монополістичного капіталізму.
- •67. Робоча сила як товар і джерело додаткової вартості.
- •68. Номінальна і реальна заробітна плата. Прожитковий мінімум та споживний кошик.
- •69. Заробітна плата як економічна категорія та її форми. (16) 13 в гос
- •70. Торгівельний капітал та джерела його накопичення.
- •71. Податкова система України. Податки і їх види.
- •72. Ринок як економічна категорія, суб’єкти і об’єкти ринкових відносин.
- •73. Соціалістична економічна система, її позитивні та негативні риси.
- •74. Суперечності одержавленої адміністративно-командної економіки, як причина розкладу соціалістичної системи.
- •75. Світогосподарські зв’язки та форми міжнародних відносин.
- •76. Доходи домогосподарства та їх розподіл.
- •77. Проблеми входження України в світове господарство.
- •78. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств в Україні.
- •79. Глобальні проблеми, їх суть і класифікація.
- •80. Міжнародне співробітництво і розвиток світового господарства.
54. Розподіл і перерозподіл національного доходу в державі.
Національний дохід — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва: праці, капіталу, землі підприємницького хисту.
Перерозподіл національного доходу в економічній теорії розглядається в межах державних фінансів. Держава відіграє вирішальну роль у перерозподілі доходів, виконуючи цим самим свою соціальну функцію. Держава — це лише один учасник перерозподілу. Монополістичні фінансові корпорації, підприємницькі структури, що володіють факторами виробництва, здійснюють активний вплив на законодавчу діяльність і поведінку уряду в прийнятті рішень у бюджетній, фінансово-кредитній та податковій політиці. Співвідношення політичних сил у суспільстві також впливає на характер перерозподілу доходів. Держава здійснює перерозподіл доходів на двох рівнях.
1.Держава може втручатись у процес формування цін на економічні фактори виробництва і таким чином захищати інтереси економічних агентів, гарантуючи їм отримання доходів. Це стосується в першу чергу ренти, процента і заробітної плати.
2.Держава може втручатись у перерозподіл пізніше, стягуючи податки із суб'єктів господарювання. У цьому разі держава змінює результати індивідуального розподілу доходів між економічними факторами виробництва.
Економічна доцільність перерозподілу забезпечується за допомогою органічного поєднання реалізації двох розподільних принципів: принципу ефективності та принципу соціальної справедливості. Здійснюючи принцип соціальної справедливості, держава гарантує своєму громадянину достатній рівень життя, не допускає, щоб він опинився за межею бідності.
Необхідно так перерозподіляти доходи, щоб досягти компромісу між рівністю та ефективністю. Як інструменти перерозподілу доходів держава використовує податки, акцизи, мита, субсидії, соціальні виплати, формування різного роду фондів суспільного призначення тощо. Кінцевою метою перерозподілу є відносне вирівнювання міри споживання кожним громадянином.
На сучасному етапі розвитку економіки до факторів розподілу економісти відносять інформацію та державу, що радикально впливають на розподіл та перерозподіл національного доходу. Аналіз функціонально-факторного розподілу дозволяє виявити частки доходу, що отримують фактори в результаті їх участі в економічній діяльності.
Концепція споживання і заощадження, що тут викладається, становить інтелектуальний стрижень кейнсіанського підходу. Застосована понад півстоліття тому англійським економістом Дж. Кейнсом, ця концепція була неприйнятною для тодішніх західних економістів. Сьогодні багато елементів кейнсіанської теорії ввійшли у словник політичної економії.
Розкриття сутності споживання починається з поведінки споживачів. Споживання домогосподарств — це видатки на придбання товарів та послуг для задоволення потреб. Споживання є найважливішим компонентом національного доходу, що становить від 75 до 80 % сукупних видатків. Основними компонентами споживання є такі статті, як продовольство, житло, транспортні засоби, освіта, медичні послуги. Ці компоненти поділяються на три основних групи: товари тривалого користування, поточного користування і послуги.
Однією з найважливіших в економічному відтворенні є функція споживання. Вона розкриває взаємозв'язок між величиною видатків на споживання та обсягом використовуваного особистого доходу. Це поняття грунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний взаємозв'язок між споживачем і доходом.
Заощадження — це частина доходу, що не споживається. Отже, заощадження З дорівнюють національному доходу НД мінус споживання С:
3=НД-С.
Заощадження здійснюють домогосподарства, підприємства, організації та держава. У ринковій економіці основними об'єктами заощадження є домогосподарства і підприємства.