71. Податкова система України. Податки і їх види.

72. Ринок як економічна категорія, суб’єкти і об’єкти ринкових відносин.

Ринок - це певна сукупність економічних відносин між суб'єктами господарювання та індивідами, які опосередковані товарами та грошима, це обмін, який ведеться за законами товарного виробництв і обміну.

Більш грунтовно суть ринку розкривається через виконувані ним функції:

1) Регулююча - ринок визначає структуру пропозиції і забезпечує розподіл і перерозподіл ресурсів у відповідності з попитом. Найважливіше значення при цьому відіграють ціни, а також конкуренція, яка впливає на рівень витрат виробництва товарів та послуг.

2).Ціноутворювальна - ринок встановлює ціни, які віддзеркалюють суспільно-необхідні втрати виробництва, співвідношення між попитом та пропозицією, моди, смаки тощо;

3)Посередницька - ринок забезпечує умови, за яких економічно відокремлені товаровиробники знаходять один одного і здійснюють обмін результатами своєї діяльності;

4) Контролююча - ринок визначає значимість виробленого продукту і витраченої на його виробництво праці. 5)Стимулююча - ринок націлює виробників на зниження витрат виробництва, підвищення його ефективності на основі впровадження досягнень НТП, оскільки при здійсненні актів продажу стимулюються ті виробники, індивідуальні витрати яких нижче суспільно-необхідних;

6)Інформаційна - ринок безперервно інформує про стан економіки за допомогою цін, які постійно змінюються, процентних ставок за кредити, курсів акцій тощо;

7)Оздоровча - ринок по своїй суті досить жорстка система, яка націлена на ефективне функціонування.

8)Інтегруююча - ринок забезпечує взаємодію функцій, що перелічені вище, і веде до вибору ефективних рішень в діяльності кожного суб'єкта ринкового господарства. Розглянуті аспекти суті та функцій ринку свідчать про високу ефективність даної форми організації суспільного виробництва і необхідність прискорення ринкових перетворень в Україні, формування якісно нового господарського механізму. Основними умовами формування ринкових відносин в Україні є; 1) розвиток різних форм власності (приватної, колективної, державної) і відтворення на цій основі багатосуб'ектних власників. Це має відбутися шляхом роздержавлення і приватизації власності; 2) демонополізація економіки та створення конкурентного середовища; 3) досконале правове оформлення ринкових відносин, що формуються; 4) розвиток підприємництва як . невід'ємної, найважливішої частини ринкових відносин; 5) створення ринкової інфраструктури.

73. Соціалістична економічна система, її позитивні та негативні риси.

74. Суперечності одержавленої адміністративно-командної економіки, як причина розкладу соціалістичної системи.

Сутність економічної системи соціалізму (за Марксовою концепцією) — це загальнонародна власність на речові фактори виробництва, що поєднує в одній особі працівника і власника засобів виробництва, утверджує трудовий і колективістський характер асоціації виробників і визначає соціальну рівність між людьми як найбільш суттєвий момент соціальної справедливості.

Марксизм обґрунтовує соціалізм як соціальний устрій, що виникає в результаті ліквідації капіталістичного способу вироб­ництва і встановлення диктатури пролетаріату, суспільної власності і розподілу за принципом: «Від кожного — за здібностями, кожному — за працею».

Багато західних економістів, зокрема Л. Мізес і П. Уайлз, вважають: сутність соціалізму полягає в тому, що всі засоби виробництва перебувають під виключним контролем суспільства, яке підміняє вільний ринок і має своїм базисом «командну економіку»

Головним знаряддям побудови соціалізму є диктатура пролетаріату, соціалістична держава, якою керує марксистсько-ленінська партія. Мета соціалізму — найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб усього суспільства на основі безперервного і планомірного розвитку народного господарства.

Державний соціалізм. У теорії соціалізму К. Маркса і Ф. Енгельса обґрунтовується необхідність і можливість гармонізації відносин людини і суспільства, їх економічна модель має анти-ринковий і недержавний характер. Соціалізм розглядається як устрій вільних і рівних асоційованих .

Загальна криза державного соціалізму — це крах соціалізму як моделі організації суспільної економіки у кожній окремій країні й у світовій системі. Цьому сприяло ряд чинників. Серед них важливе місце займає той факт, що економіка за державного соціалізму виступає як недостатньо ефективна, «витратна».

«Витратна» система «державного соціалізму» пристосована до екстенсивного типу розвитку, що дозволяє мобілізувати в руках держави величезні ресурси, але не для вирішення питань ефективності суспільного виробництва, а розв'язання вузького кола проблем надзвичайної важливості (обороноздатність, програми за окремими престижними напрямами НТП і т. д.). Ця система змогла проіснувати через паразитичне використання природних запасів і традиційний аскетизм народу. Це — система застиглих адміністративних методів управління економікою з відповідними їм нормами права, політичними інститутами та Ідеологічними настановами.

Основна причина деформації соціалізму пов'язана з одержавленням власності, коли держава опосередковує майже весь про­цес привласнення