69. Заробітна плата як економічна категорія та її форми. (16) 13 в гос

При капіталізмі основна маса товаровиробників представлена найманими робітниками, які створюють переважн' частину суспільного продукту і в процесі його розподілу отримують частину продукту у вигляді заробітної плати.

Дуже поширеним серед західних економістів і в значній мірі і вітчизняних науковців є визначення заробітної плати як плати за працю, яке вперше запропонував ше У.Петті. Різновидом цього підходу є і інші теорії, наприклад, теорі продуктивності праці. К.Маркс не поділяв цієї точки зору і аргументовано показав в "Капіталі", що об'єктом купівлі-продажу не праця, а товар робоча сила. Вартість робочої сили зводиться до вартості товарів та послуг, призначених для нормальною відтворення робочої сили (а останнє можна визначити через споживчий кошик), існує в економічній літературі і соціальна теорії заробітної плати, засновником якої був М.І.Тутан-Барановський. Українські вчені Г.П.Климко та В.П.Нестеренко вважають, що заробітна плата виражає і вартість товар робочої сили, і оплату за працю, за витрати і результати її, що визнані ринком. Щоб забезпечити мінімальні умови для відтворення робочої сили держава встановлює мінімальну заробітну плату. В Україні мінімальнг заробітна плата регулюється Законом України "Про оплату праці”.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Під номінальною розуміють суму грошей, отриману робітником за певний термін (годину, день, місяць тощо). Реальна заробітна плата являє собою сукупність товарів та послуг, які кожна придбати при існуючих цінах на номінальну заробітну плату

Заробітна плата виступає у двох основних формах: у вигляді почасової та відрядної штати. Почасова заробітній плата - це заробітна плата, яку отримує працівник за певний робочій час. Вона виникає в процесі становлення капіталістичних відносин і переважає на перших етапах становлення розвитку капіталізму. В подальшому на перше місце виходить відрядна форма заробітної плати, яка передбачає залежність заробітної плати від обсягу виробленої за певний час продукції. Названі форми певним чином комбінуються і у поєднанні із формами організації праці утворюють системи заробітної плати. Серед них можна виділити декілька найпоширених систем, а саме тарифні, преміальні, колективні. При тарифній системі величина заробітної плати визначається тарифними ставками, які диференційовані в залежності від розряда і тарифних коефіцієнтів. Преміальні системи найчастіше застосовуються у тих випадках, коли характер роботи дозволяє чітко визначити внесок конкретного працівника. Одним із різновидів такої системи є відрядно-преміальна, яка передбачає сплату певної надбавки за виготовлену зверх норми продукцію. Погодинно-преміальна система, премії встановлюються за дотримання технологічної дисципліни, його дбайливе обслуговування тощо.

70. Торгівельний капітал та джерела його накопичення.

У результаті суспільного поділу праці торгівля починає відігравати самостійну функцію життєзабезпечення суспільства через надання певних послуг споживчого характеру. Це формує торгівлю як самостійну сферу підприємницької діяльності.

Капітал як ресурс набуває форми торгового капіталу, якщо він забезпечує рух продукту від виробника до споживача. Функцією торгового капіталу є обслуговування процесу купівлі і продажу товарів.

З розширенням товарного виробництва для реалізації товарів стає необхідним досить розвинутий ринок. Виникає поділ праці між промисловим і торговим капіталом, між промисловцем і торговцем. Функціонування торгових підприємств вимагає залучення ресурсів у формі капіталу, праці, підприємницького таланту, тому витрати у сфері торгівлі не мають принципових відмін від сфери виробництва.

Витрати підприємства сфери обігу, пов'язані з реалізацією продукції, називаються витратами обігу. Витрати обігу поділяються на постійні і змінні, зовнішні і внутрішні, економічні і бухгалтерські.

Торговий прибуток. Підприємницька діяльність передбачає одержання прибутку, який виступає у формі торгового прибутку. Торговий прибуток — це дохід, який одержують підприємства оптової і роздрібної торгівлі. Його можна розглядати двояко:

- як різницю між загальним виторгом від продажу товарів і бухгалтерськими витратами обігу. У цьому разі торгове підприємство одержує бухгалтерський прибуток;

- як різницю між загальним виторгом і економічними витратами обігу. При цьому торговельне підприємство може одержати економічний (чистий) прибуток і такі складові доходу підприємства, як нормальний підприємницький прибуток, умовний процент на власний капітал, умовну ренту від власної земельної ділянки та умовну заробітну плату торгового підприємця..

Оптова і роздрібна торгівля. За стадіями руху товарів розрізняють оптову і роздрібну торгівлю. Оптова торгівля здійснює посередницькі функції між промисловими і роздрібними торговцями. Вона пов'язує між собою райони виробництва товарів з районами їх споживання, організує реалізацію товарів, вироблених у промисловості і сільському господарстві, формує замовлення виробництву і забезпечує постачання товарів роздрібній торгівлі.

Різновидом оптової торгівлі є товарна біржа. На біржі немає товарів. Угоди здійснюються за встановленими стандартами і зразками товарів.

Роздрібна торгівля — це реалізація товарів безпосередньо споживачам. Роздрібна торгівля відрізняється від оптової тим, що через роздрібне торгове підприємство реалізуються товари в різноманітному асортименті, а також невеликими партіями.