50. Тіньовий сектор в економіці України і його особливості.

Особливу увагу треба звернути на проблему тіньової економіки, яка заявила про себе на повну силу. Тому необхідно перш за все розкрити сутність тіньової економіки.

До тіньової економіки більшість авторів відносять:

•по-перше, ті види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею — і одержувані при цьому доходи, з метою приховування останніх від оподаткування;

•по-друге, протизаконну криміногенну діяльність; спрямовану на особисте збагачення;

•по-третє, неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є ускладненим через її непостійний характер і малий обсяг, а також через відсутність об'єктивних вимірників.

Нерідко під «тіньовою економікою» розуміють усю економічну діяльність, яка з різних причин не враховується офіційною статистикою і, відповідно, не включається до складу ВВП. Деякі автори сюди відносять і так звану «фіктивну економіку» — приписки, спекулятивні угоди, хабарництво, шахрайство, пов'язане з грошовим обігом, а також діяльність, спрямовану на одержання суб'єктами господарювання необгрунтованих вигід і пільг, які здобуваються на основі підкупу посадових осіб.

Тіньову економіку як економічну категорію можна визначити як сукупність специфічних економічних відносин, пов'язаних з діяльністю з виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, приховуваною від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.

Якими ж є сьогодні масштаби тіньової економіки в Україні?

Об'єктивні труднощі обліку в цій сфері зумовлюють значне розходження даних. За розрахунками Світового банку, в 1994 р. частка неофіційної (тіньової) економіки досягла в Україні 48,1 % сукупного обсягу ВВП, а в 1995 р. — 42,4 %, нині на неофіційний сектор української економіки припадає 60—65 % ВВП.

Критичний рівень, який, за західними оцінками, становить 30—35 % ВВП, у нашій країні вже перевершено. За таких масштабів вплив аналізованого феномена на всі сторони суспільного життя є винятково високим, а негативну і роль його в економіці важко переоцінити.

В основі глобалізації тіньової економіки України лежить триваюча системна криза. Маючи у своїй основі об'єктивні причини, системна криза зачепила всі сфери суспільного життя — економіку і політику, ідеологію і культуру, національні та міждержавні відносини.

Щорічний відплив капіталу за межі України становить багато мільярдів доларів. Без прямої участі державних чиновників усіх рівнів такі операції неможливі, як і приватизація державного майна за безцінь.

51. Суть і види економічного відтворення.

Розвиток відтворення має два види - просте і розширене. Просте відтворення це такий процес виробництва, який відновлюється в незмінних обсягах. При розширеному відтворені відбуваєтьо кількісне і дуже часто якісне зростання кінцевих результатів виробництва. Так відтворення можливе за умов, при яких додатковий продукт використовується не тільки на особисте, а виробниче споживання, тобто коли частина додаткового продукт) використовується для нагромадження:

Інколи в економіці спостерігається і звужене відтворення. Це може відбуватися внаслідок стихійного лиха, природних катаклізмів, економічних криз, може бути також результатом суб'єктивної політики держави, суб'єктів господарювання.

Розширене відтворення включає в себе просте і відіграє вирішальну роль у розвитку сучасного суспільства. І оскільки за його умов відбувається стійке розширення масштабів діяльності суспільного виробництва, що базується на збільшенні розмірів застосованої суспільної праці, кількісне та якісне збільшення обсягів виробленого продукту, то по суті мова йде про економічне зростання.

Вчені-економісти розрізняють два типи економічного зростання;

1) екстенсивний - коли нарощування обсягів виробництва відбувається за рахунок кількісного збільшення виробничих ресурсів ( матеріальних, трудових, фінансових), а продуктивність праці та ефективність її залишаються фактично незмінними, За цих умов для виробництва додаткової одиниці будь-якого товару необхідно збільшити витрати всіх ресурсів також на одиницю.

2) Інтенсивний - коли нарощування обсягів виробництва відбувається на основі якісного поліпшення його виробничих ресурсів, удосконалення організаційно-економічних відносин (застосування принципово нових засобів та предметів праці, підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму, впровадження нових методів управління виробництвом тощо).

Необхідно розуміти, що кожний з типів економічного зростання не існує в чистому вигляді. В практиці господарювання проявляється змішаний варіант зазначених типів економічного зростання. Якщо а ньому більшу частку займають екстенсивні елементи, то такий тип економічного зростання називають переважно екстенсивний тип економічного зростання. Якщо - інтенсивні, то маємо переважно інтенсивний тип економічного зростання. Збільшення частки інтенсивних елементів в межах останнього називають інтенсифікацією економіки.