58. Натуральна форма організації виробництва. Характеристика натурального господарства.

Аналіз процесу еволюції господарської діяльності людини показав, що людство протягом своєї історії знало дві форми суспільного виробництва - натуральну і товарну,

Натуральне виробництво - тип господарства, в якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника, для споживання всередині господарства. За цих умов рух иробленого продукту здійснювався за схемою: виробництво -розподіл -споживання.

Характерними рисами, які в цілому свідчать про неефективність цієї економічної форми, є замкненість, консерватизм, слабо виражений поділ праці, результатом чого є дуже низька продуктивність праці, її примітивність. Як протилежність натуральному виробництву на певному етапі розвитку продуктивних сил виникає більш досконала, ефективна та життєздатна форма організації виробництва - товарне виробництво. Товарне виробництво - це такий тип господарювання, за умов якого продукти праці приймають товарну форму і спосіб їхнього руху ускладнюється, він відбувається за такою схемою: виробництво - розподіл - обмін - споживання. Тобто прямі замкнені економічні зв'язки в .межах окремої господарської одиниці перетворюється у опосередковані обміном відносини, товарна форма є відкритою системою яка постійно розвивається, набуваючи на кожному з етапів свого розвитку певних ознак.

Умовою, яка необхідна для виникнення товарного виробництва, є суспільний поділ праці, який досяг певного рівня свого розвитку і який проявляється у спеціалізації виробників на виготовленні конкретної продукції.

Причиною виникнення товарного виробництва є економічна відокремленість виробників один від одного відносинами власності.

Історично у суспільстві склалося два типи товарного виробництва -просте та капіталістичне (або розвинуте). Просте товарне виробництво грунтується на особистій праці власників засобів виробництва. За його умов в товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція. Капіталістичне товарне виробництво передбачає використання підприємцями - власниками засобів виробництва праці найманих робітників.. Товаром стає робоча сила найманого працівника, і безпосередній товаровиробник є відокремленим від засобів виробництва і результатів праці. Зрозуміло, що просте, і капіталістичне товарне виробництво розрізняються між собою і масштабами, і рівнем технологічної озброєності.

Спільні риси простого та капіталістичного товарного виробництва: 1) економічна свобода товаровиробників і їх відособлене господарювання; 2) конкуренція серед виробників та споживачів; 3) переважання вільного ціноутворення; 4) особливі прояви з соціально-економічних та організаційно-економічних відносинах та ін.

59. Економічне зростання і економічні цикли.

Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історш економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природи ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка тако всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання.

Сутність поняття «економічне зростання» можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення зг відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних факторів.

Дійсно, головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.

Циклічність — це об'єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

За змістом циклічність досить багато структури, а з точки зору тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40 — 60 років).

Економічний цикл (у класичному трактуванні) включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить остаточне відображення у новій кризі. Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак показників економічної активності, основними з яких є; рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції та контракти на нове будівництво тощо.

Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.

Криза — це різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у прогресі відтворення, що різко зростають. Відбувається зниження попиту на товари і виникнення надлишку їх пропонування.

Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте, і не зменшується.

Пожвавлення — це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття.

Піднесення (зростання) —- це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами.