§3. Міжнародне право на рубежі століть

Весь світ пройшов величезний шлях розвитку за час від кінця Другої світової війни до початку XXI ст. Разом з усім світом змінювалося і міжнародне право.

В 60-ті р. відбувся крах світової колоніальної системи. На міжнародну арену вийшло безліч держав, які багато років служили джерелом збагачення для розвинених країн. Прагнучи виправити існуючі несправедливості, колонії висунули концепцію обліку особливих прав для країн, що розвиваються, тобто для найбідніших країн. У Генеральній Асамблеї ООН ці країни утворили так звану групу 77 (за їх кількістю в цьому органі) і, користуючись своєю чисельною перевагою, провели ряд важливих резолюцій: Декларацію про новий світовий економічний порядок, Хартію економічних прав і обов'язків держав, Декларацію про загальну спадщину людства та ін. Конкретні вияви нового світового економічного порядку збереглися в міжнародному економічному праві.

Глобальний характер сучасної економіки і технології робив все більш неможливим ізольований розвиток окремих країн. Виникла потреба в багатосторонньому, часто всесвітньому регулюванні. Не можна не відмітити, що нові технології роблять виклик сучасному міжнародному праву: часто норми виникають швидко, моментально, спонтанно, оскільки наука і технології крокують набагато швидше, ніж практика держав щодо їх регулювання.

Друга половина ХХ століття характеризується виникненням і активним розвитком міжанродного права прав людини, все активнішою участю індивідів у міжнародно-правових відносинах, про що свідчать існування та активне функціонування Європейського суду з прав людини та інших подібних регіональних організацій.

Наш час можна сміло назвати епохою міжнародних організацій. Їх уже тисячі, й утворюються все нові. Через це істотно змінився механізм функціонування міжнародного права. Наявність міжнародних організацій призвела до інституціоналізації процесу правотворчості та правозастосування. Без міжнародних організацій сучасне міжнародне право не могло б виконувати свої складні функції. Дуже важливу роль у розвитку міжнародного парва відіграють і регіональні міжнародні організації, значна кількість яких була створена, виходячи з потреб забезпечення миру та безпеки у певному регіоні.

На новий ступінь розвитку як міжнародно-правове утворення вийшов Європейський Союз, про правову природу якого точаться наукові суперчки. Утворення такого типу дозволяють говорити про існування «регіонального міжнародного права» або «регіональної підсистеми міжнародного права», оскільки в своєму розвитку Європейський Союз пішов набагато далі, аніж проста міжнародна організація.

У цей період здійснюються зусилля щодо інвентаризації існуючого міжнародного права. Проводиться кодифікація міжнародного права, яка в розглянутий період здійснила шлях, що перевершував все, що було зроблено за весь попередній період розвитку міжнародного права. Комісія міжнародного права ООН підготувала проекти кодифікації морського права, дипломатичного і консульського права, права договорів та ін. На основі проектів були прийняті відповідні конвенції.

Кодифікацією займалися й інші міжнародні організації. Комісія ООН з прав людини підготувала кодифікацію у своїй області, спеціалізовані установи ООН здійснили кодифікацію в спеціальних областях співробітництва.

Розвиток технологій поставив в глухий кут гонку озброєнь і довів безперспективність «холодної війни». В 70-ті рр. розрядка міжнародної напруженості ознаменувалося не тільки забороною та обмеженням найнебезпечніших видів зброї, але й поклало початок так званому Гельсінському процесу, тобто регулярним зустрічам представників держав усієї північної півкулі, на яких розробляються загальні правила поведінки, які не мають юридичного характеру, але несуть високий рівень політичних зобов'язань. Чималу небезпеку несе в собі поява все нових видів зброї. Хоча найнебезпечніші з них, як правило, забороняються відразу після винаходу (наприклад, токсичне), проте небезпека їхнього застосування безвідповідальними екстремістами зберігається.

Глобальний розвиток людства призвів до появи нових проблем, таких, які ставлять під загрозу саме існування людства. У міжнародному праві з'явилося поняття загальнолюдських норм, тобто таких проблем, які можуть бути вирішені лише в планетарному масштабі, спільними зусиллями всіх держав. Це, насамперед, проблеми навколишнього середовища, які містять у собі небезпеку необоротного забруднення вод і атмосфери, а також виснаження природних ресурсів.

Легкість пересування людей по усьому світу призводить до появи та миттєвого поширення небезпечних захворювань, наприклад геморрогічної лихоманки.

Ми ще поки не можемо передбачати іншу небезпеку, що є наслідком таких біологічних технологій, як клонування або генна інженерія, або наслідки комп'ютерних технологій, як Інтернет.

Все це призводить до того, що міжнародне право усталює свої позиції в масовій свідомості. Люди починають усвідомлювати те, що без поваги до міжнародного права неможливо забезпечити мир і співробітництво й просто вижити.