Висновки

Соціальна робота або соціономія (lat. “socio” – суспільство, “nomus” – закон) – це синтез суспільної діяльності, соціальної політики, науково – теоретичних знань заснованих з практики, з метою забезпечення соціальної справедливості шляхом підтримки відсутність захищених прошарків суспільства і протидії негативними чинниками соціального характеру. Соціальна робота визначається організацією соціального захисту населення в державі.

Безробіття – це соціально-економічне явище, з-за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковими трудовими ресурсами.

Бідність – стан, що не дозволяє людині або соціально-демографічній групі забезпечувати свої основні потреби. Як правило, є результатом невідповідності необхідних витрат і доходів, що забезпечують прожитковий мінімум.

Благодіяння – суспільно-моральна дія, спрямована на творіння добра й безкорисливе служіння людям.

Держава – це певна межами територія землі з населенням має гімн, герб, прапор і конституцію.

Держава загального благоденства (англ. Welfare state) або соціальна держава - це держава, яка відображає інтереси всіх прошарків суспільства і прагнуть забезпечити добробуту всім своїм громадянам.

Державна політика – це ідея, втілена в конкретний документ, затверджений законодавчою владою, яка служить керівництвом до дії і у свою чергу є результатом політичного процесу.

Добробут (англ. Welfare) - рівень життя, сукупність відтворюваних умов життєдіяльності людини, що визначають соціально-економічне зниження населення країни, його забезпеченість необхідних для життя матеріальними та духовними благами.

Добровільне медичне страхування – здійснюється з окремими громадянами, групами або великими колективами. Джерелом надходження страхових внесків є особисті заощадження громадян або фонди соціального розвитку підприємства, організацій, установ, освічені з прибутку.

Добровільне страхування – одна з форм страхування, яке здійснюється на добровільній основі для попередження несприятливих фактів.

Договір медичного страхування – є угодою між страхувальником (органом місцевого самоврядування, підприємством, організацією, установами і особами, займається підприємницькою діяльністю, окремими громадянами) і страховими організаціями, займається медичним страхуванням, які беруть на себе гарантії фінансування надання медичної допомоги в певному обсязі і якості, або інших медичних послуг з програм обов'язкового і добровільного страхування.

Економіка соціального захисту включає питання фінансового вирішення проблем життя населення від соціальних ризиків через позабюджетні фонди в умовах змінного суспільства, можливість їх комплексного бачення.

Економічна модель держави – багатопланове поняття, різноманітність форм і методів організації управління громадського розподілу та використання наявних ресурсів держави на благо людини.

Економічно активне населення – це та частина населення, яка з урахуванням профорієнтації, психічного змісту і стану здоров'я бере участь або тимчасово не бере участь у виробничих процесах (виробництво товарів або послуг).

Зайнятість населення – це важливий фактор розвитку соціально-економічної системи держави, необхідна умова і форма життєдіяльності людини.

Індивідуалізм – різновид особистого ставлення до якогось явища, проблеми.

Ліцензування страхової діяльності – здійснюється уповноваженим органом у справах нагляду за страховою діяльністю, який видає страхувальникам (страховикам) ліцензію на проведення конкретних видів страхування і перестраховувавши. Ліцензія видається на кожний окремий вид діяльності (ризик).

Люди похилого віку – генерація осіб старшого віку, у якій відповідно до класифікації СОЗ ООН, виділяють чотири підгрупи: власне літні (55-64 роки), старі (65-74 роки), дуже старі (75-84 роки), довгожителі (85 років і більше).

Менеджмент в соціальній політиці – один з видів державного управління, головним об'єктом і суб'єктом якого виступає людина.

Менеджмент соціального страхування – одна з форм управління соціальним фондом або соціальною організацією з метою підвищення ефективної діяльності організації направленої на досягнення успіху.

Менеджмент трудових ресурсів – це процес планування, організації, стимулювання мотивацій і контролю, необхідних для того, щоб сформувати і досягти мети організації (Майкл Мексон).

Об'єкт соціальної політики – це все населення держави.

Обов'язкове медичне страхування – здійснюється відповідно до гарантій держави на медичну допомогу в певному обсязі і на основі Закону. Джерелом фінансування виступає бюджет і обов'язкові відрахування з фонду оплати праці.

Обов'язкове страхування – загальнообов'язкові передбачені законами для всіх відрахувань із зарплати на організацію соціального захисту.

Організація соціального захисту – це єднання солідарності всього суспільства на основі соціальної справедливості. Соціальний захист розділяють на соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Пенсійний фонд України (ПФУ) – самостійна фінансово-кредитна установа, що здійснює свою діяльність в рамках території України. ПФУ перебуває у віданні кабінету Міністрів України й підпорядковується йому.

Пенсіонери – громадяни, що реалізують своє право на грошове забезпечення, встановлене діючим пенсійним законодавством і Конституцією України. Пенсійний вік складає для чоловіків 62 років, для жінок – 60 років. Також пенсіонерами є: інваліди; непрацездатні члени родини померлого, що перебували на його утриманні; особи, що доглядають за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого годувальника, якщо вони не досягли 14 років.

Пенсія – грошове забезпечення, виплачуване громадянам з Пенсійного фонду України по старості, при втраті працездатності, за вислугу років, у випадку втрати годувальника. Пенсії державні й недержавні. Законом встановлюються трудові й соціальні пенсії, пенсії, які пов'язані із трудовою і іншою суспільно-корисною діяльністю: пенсії по старості, по інвалідності, за вислугу років, з нагоди втрати годувальника. При відсутності прав на трудову пенсію громадянам призначається соціальна пенсія.

Політика (politics) – продукт урядової діяльності, підлеглий визначеними закономірностями, є об'єктом політології.

Програма – основний інструмент діяльності будь-яких організацій чи підприємств з виконання якісного завдання або досягнення мети.

Прожитковий мінімум – сукупність матеріальних благ і фінансових коштів у конкретному суспільстві, державі для виживання й відтворення індивіда або даної соціальної групи.

Ризик соціальний – облік і регулювання соціальних факторів і наслідків, які небажані, соціально неприйнятні, загрожують життю і здоров'ю людей.

Ринок робочої сили (ринок праці) – це сукупність установ або соціальних організацій за допомогою яких роботодавці наймають працівників для реалізації своїх проектів, а шукаючі роботу знаходять підтримку у працевлаштуванні відповідно до своєї професії, кваліфікації та бажання працювати.

Рівень життя – соціально-економічна категорія, що виражає ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб населення країни (або окремого регіону), класів і соціальних груп, родини, інваліда в контексті забезпеченості споживчими благами, що характеризуються переважно показниками, абстрагованими від їхнього якісного знання.

Система соціального захисту – це адекватне (відповідне способу життя) морально-етична та фінансова реакція суспільства по створенню умов життєзабезпечення непрацюючої або тимчасово непрацюючої (через об'єктивні обставини) частини населення.

Соціальна держава – це держава, в якому реально забезпечена охорона та захист соціальних прав людини.

Соціальна держава – ця держава, в якій реально забезпечена охорона і захист соціальних прав людини.

Соціальна медицина – один з видів державної соціальної політики, направлених на надання соціальних медичних, соціальних правових послуг і матеріальної підтримки населення, включаючи соціальне пристосовування і реабілітацію громадян, опиниться в складній життєвій ситуації.

Соціальна політика – направлені дії уряду, місцевих органів влади щодо соціальних явищ в суспільстві з метою управління взаємостосунків між людьми.

Соціальна програма – визначає обсяг і умови надання соціальної допомоги населенню в рамках гарантованих державою соціальних послуг. За звичаєм кожна держава будує її згідно сформованих традицій і умов фінансування.

Соціальна робота – це одна з форм суспільної діяльності, специфічний вид державної взаємодії суспільства з людиною.

Соціальна справедливість – це рівна доступність всього населення до придбання товарів і послуг, зокрема медико-соціальних послуг.

Соціальна статистика – це нормативи та показники різних сторін життя суспільства і людини.

Соціальна сфера – це систематизоване структурне, публічне, свідоме об'єднання людей для досягнення ефективного результату у контексті соціального захисту.

Соціальне забезпечення – це державна система забезпечення і обслуговування похилих та непрацездатних громадян, а також багатодітних сімей, один з видів соціального захисту, що полягає в підтримці життєздатності суб'єктів суспільства не маючих доходу до існування.

Соціальне обслуговування – соціальна підтримка, надання соціальне-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги соціальними службами, включаючи соціальну адаптацію, абілітацію й реабілітацію громадян, які опинилися в складній життєвій ситуації.

Соціальне партнерство – це відносини між державами з питань розподілу і використання ресурсів у соціальній сфері.

Соціальне партнерство – це відношення до розподілу і використання ресурсів в соціальній сфері.

Соціальне страхування – це система гарантованих державою правових, економічних і організаційних мер матеріального забезпечення населення, один з видів соціального захисту економічно активного населення (трудових ресурсів) від різних ризиків, пов'язаних з втратою роботи, працездатності та інших джерел доходів на основі відшкодування збитку.

Соціальне страхування – це система правових, економічних і організаційних заходів матеріального забезпечення населення гарантована державою, в старості, по хворобі, втраті працездатності, матеріальній підтримці материнства і дитинства, та ін. зобов'язань.

Соціальний захист – це система законодавчих, економічних, соціальних та соціально-психологічних гарантій, що надає громадянам рівні умови для підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, прямої матеріальної підтримки у вигляді допомоги, стипендії та інших виплат.

Соціальний захист населення – це суспільна солідарність економічно активного населення країни у забезпеченні життєвої діяльності решти частини громадян.

Соціальний маркетинг – це соціальний процес, направлений на задоволення потреб і бажань людини в системі соціального захисту (допомоги), який забезпечує життєздатність населення.

Соціальний менеджмент – це сукупність дій, направлених на ефективне використання ресурсів для досягнення цілей соціальних організацій, один з видів управління, де головним об'єктом і суб'єктом дійсності на рівні відповідної організації є людина.

Соціальний ризик – небажаний соціальний чинник і його соціально неприйнятні наслідки, які загрожують життю або здоров'ю людей.

Соціальні гарантії – умови й засоби, що забезпечують безперешкодну реалізацію й охорону конституційних прав і свобод громадян. Формування системи соціальних гарантій прямо пов'язане з удосконаленням законодавчої бази.

Соціальні гарантії – це економіко-правове положення про забезпечення пільгами частини населення з метою збереження соціальної справедливості.

Соціальні моделі – системи організації соціального захисту населення в залежності від різних джерел фінансування та їх використання.

Соціальні пільги – повне або часткове звільнення окремої категорії громадян від виконання встановлених законом норм або полегшення умов їхнього виконання. Соціальні пільги встановлюються законом і діють в сфері оподатковування, охорони здоров'я, забезпечення житлом тощо.

Соціально залежну державу – це та частина населення, яка з урахуванням цілої низки факторів не має або не може отримувати доход і потребує соціальної солідарності для підтримки життєдіяльності.

Споживчий кошик – мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення його життєдіяльності.

Стратегія соціальної політики – це не одна, а декілька різних стратегій, за допомогою яких здійснюється вплив на різні аспекти соціального захисту громадян.

Страхова медицина – жаргонне слово поєднання. Правильно говорити і писати медичне страхування – форма соціального захисту населення, що дозволяє привернути додаткові фінансові кошти за рахунок різних джерел для організації і проведення медичної допомоги населення шляхом надання медичних послуг при гарантії виконання страхового договору.

Страховий внесок (платіж страховий, премія страхова) – сума, яку вносить той, хто страхується страхувальнику при досягненні взаємної згоди про страхування на певний термін.

Страховий поліс – іменний документ, задовольняючий укладення договору медичного страхування. Видається страховою компанією після сплати страхового внеску. Містить перелік обсягу страхування і умови відшкодування втрат у разі настання страхової події, передбаченої договором страхування.

Страховий ризик – поняття, що має чотири смислові значення: 1) вірогідність нанесення збитку від страхового випадку; 2) конкретний страховий випадок, по якому здійснена виплата страхування; 3) частина вартості майна не охопленого страхуванням і тим самим залишене на ризик долі; 4) конкретні об'єкти страхування, їх страхова оцінка, міра вірогідності настання збитку.

Страховий ринок – система економічних і фінансових відношень на основі запропонованих страхових послуг зі сторони державних та комерційних страхових організацій. Страховий ринок функціонує на конкурентній основі, коли товаром виступає страхова послуга, а страховики пропонують клієнтам постійно розширений перечень видів страхових послуг.

Страховий ринок медичних послуг – система економічних і фінансових відносин на основі запропонованих страхових послуг з боку державних і комерційних страхових організацій. Страховий ринок медичних послуг функціонує на конкретній основі, коли товаром виступає страхова послуга, а страхувальники пропонують клієнтам.

Страхувальник – організація, визнана юридичними особами і створена відповідно до законодавства України у вигляді суспільства тією або іншою формою власності, задачею якого є здійснення страхової діяльності на ринку страхових послуг.

Страхування – система економічних стосунків і фінансових заходів щодо створення, за рахунок юридичних і фізичних осіб, спеціального фонду засобів відшкодування матеріального збитку.

Суб'єкт соціальної політики – це сама держава.

Той, хто страхується – юридична або фізична особа, окремі дієздатні громадяни, які уклали договір страхування із страхувальником і узяли на себе зобов'язання сплатити страховий внесок.

Традиціоналізм – стійкі, зниження за тривалий період відношення до вирішення будь-яких завдань, управління процесами та іншими видами діяльності.

Трудові ресурси – це економічна категорія частини населення, яка є носієм трудових відносин.

Фінанси соціального захисту – це сукупність грошових джерел що до фінансування заходів та програм по соціальному захисту населення.

Фонд – накопичення, капітал, грошові кошти, матеріальні або духовні цінності держави, громадських організацій, часткових компаній, окремих осіб, призначені для будь-якої цілі.

Фонд зайнятості – державний позабюджетний фонд України, призначений для фінансування заходів пов'язаних з розробкою і реалізацією державної політики зайнятості населення.

Цільовий державний фонд – це спеціалізована фінансово-кредитна організація при Уряді України, грошові кошти яких є власністю держави, але не входять до бюджету і можуть використовуватися лише за цільовим призначенням.