3. Проблеми організації пенсійного забезпечення в Україні і Донецькій області

З 1 січня 2004 року в Україні розпочалася пенсійна реформа, яка передбачає перехід від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування. У зв’язку із цим про наші пенсії має піклуватися не тільки держава, але й ми самі.

Головний принцип нової системи – справедливе співвідношення між тими внесками, які людина сплачувала під час своєї трудової діяльності на потреби пенсійної системи, і тією пенсією, на яку вона може розраховувати після виходу на заслужений відпочинок.

Нову систему регулюють два основних Закони: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення». Обидва набули чинності з 1 січня 2004 р.

Згідно із цими законами, пенсійне забезпечення тепер складається з трьох рівнів:

І рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (обов’язкова);

ІІ рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (обов’язкова);

ІІІ рівень – система недержавного пенсійного страхування (добровільна).

І рівень – солідарна система, що формується з внесків у вигляді 2 %, утриманих із заробітної плати найманих робітників, і 33,2 %, нарахованих роботодавцем у Фонд оплати праці (ФОП). Фактично працююче покоління за рахунок власних внесків утримує непрацююче. Але з 2004 року солідарна система перейшла на принцип страхування, тобто одержувати з неї пенсію можуть тільки застраховані особи.

Сьогодні в Україні зареєстровано 14 млн. пенсіонерів, з яких близько 12 млн. одержують мінімальну пенсію.

ІІ рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, як і солідарна система, є обов’язковою, але персоніфікованою (індивідуальною для кожного). Формуватиметься вона рахунок коштів, нарахованих на ФОП застрахованих осіб (від 2 до 7%). Зібрані в цій системі кошти не можуть бути використані на виплату пенсій будь-якому громадянину, окрім самої застрахованої особи, від якої ці гроші надійшли в Накопичувальний пенсійний фонд. За рахунок цих коштів здійснюватиметься виплата довічних пенсій або одноразових виплат.

При цьому від 2 % до 7 % внесків будуть вилучені із тієї частини пенсійного фонду, яка забезпечує виплату пенсій за солідарною системою, що суттєво погіршить можливості ПФ щодо забезпечення нинішніх пенсіонерів. Скористатися ж ІІ рівнем пенсійного забезпечення зможе далеко не кожний: на момент його впровадження чоловікам і жінкам має бути не більше 40 років, тобто це люди, яким до пенсії залишилося не менше 20 років.

ІІІ рівень – система недержавного пенсійного забезпечення. Базується така система на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об’єднань у накопиченні страхових внесків і формуванні пенсійних виплат. Накопичувальний рівень працює паралельно із солідарним і передбачає накопичення коштів у недержавних пенсійних фондах (НПФ), банках або страхових компаніях (СК).

За розрахунками економістів, цей рівень має забезпечити 60-70 % пенсійного доходу.

Однак, провідне місце в Пенсійній системі України залишається за нині чинною солідарною системою, сутність і основний недолік якої полягає в тому, що працююче покоління за рахунок власних внесків утримує непрацююче. Таким чином, громадяни у віці 40-50 років недостатньо поінформовані про те, що солідарна система закінчиться на їхньому поколінні і що вони зобов’язані сьогодні допомагати забезпечувати пенсією тих, кому за 60 і 70 років, а собі пенсію вони мають накопичити самостійно. Однак, більшість громадян віком 40-50 років не піклуються про останнє, а сподіваються на отримання державної пенсії. У першу чергу, позиція цих громадян пов’язана з тим, що ніхто не пояснює їм причин і наслідки зміни у системі пенсійного забезпечення.

Досліджуючи світовий досвід, можна з упевненістю стверджувати, що найкращою й дуже достатньо надійною системою накопичення є довгострокові накопичувальні програми страхових компаній. Ці програми завдяки багатоступеневій системі захисту внесків (100 % страхові резерви, перестрахування, поділ ризиків за інвестуванням, податкові пільги), окрім «скарбнички», дозволяють клієнтам та їхнім родинам мати постійний захист на випадок втрати працездатності або відходу з життя як на території України, так і в будь-якій іншій державі 24 години на добу.