3. Основи економіки соціального страхування в системі соціальної безпеки населення

Соціальне страхування існує в двох формах: обов’язкового і добровільного страхування.

Обов’язкове соціальне страхування є особливим різновидом державних соціальних гарантій, що забезпечується через цільові позабюджетні (державні або суспільні) фонди. Тут реалізується принцип неповного самофінансування. У разі дефіциту коштів у цих фондах держава надає їм допомогу із ресурсів Держбюджету. Таким чином, вони виступають гарантом фінансової стійкості цих організацій і реалізації програм обов’язкового соціального страхування. Ця обставина в сучасній Україні часто стає причиною для спроб консолідації фондів обов’язкового соціального страхування до Держбюджету. Останнє означає, що соціальне страхування втрачає свою специфіку й розчиняється в загальній системі соціального забезпечення.

Виділяють два види обов’язкового соціального страхування: обов’язкове загальне та обов’язкове професійне страхування. Загальне обов’язкове страхування поширюється на всіх осіб які працюють за трудовим договором або контрактом. Обов’язкове професійне страхування поширюється на осіб, з особливо небезпечними і несприятливими умовами праці. Рівень страхових внесків при обов’язковому професійному страхуванні є вищим, ніж при обов’язковому загальному страхуванні, і відповідно вищим є рівень матеріального забезпечення.

Добровільне соціальне страхування будується на принципах колективної солідарності й взаємодопомоги за відсутності страхової підтримки держави (держбюджету). Його характерними рисами є демократизм управління страховими фондами, найбільш повна реалізація принципу самоврядування, соціальне партнерство працедавців і найманих робітників, тісна залежність страхових виплат і програм від рівня доходів застрахованих.

Недостатній рівень державних гарантій у системі обов’язкового соціального страхування і високий рівень доходів страхувальників сприяє тому, що фонди добровільного соціального страхування розглядаються не як альтернатива, а як доповнення до обов’язкового страхування. Взаємне доповнення цих фондів дозволяє компенсувати недоліки одного виду страхування перевагами іншого.

Таким чином, поняття соціального страхування охоплює різні форми суспільного (державного або обов’язкового й добровільно-суспільного) страхування населення від певних соціальних ризиків, пов’язаних із втратою роботи, працездатності, доходів.

До предмету економіки соціального страхування також належить дослідження ринку страхування від соціальних ризиків та його обмеженості, а також функцій державних і суспільних інститутів у подоланні недоліків ринкового механізму в цій сфері страхування.

До найважливіших видів соціальних ризиків, що спричиняють втрату роботи, працездатності, доходу, належать хвороба, виробнича травма, професійне захворювання, нещасний випадок, материнство і дитинство, безробіття, старість, смерть годувальника. Вказаним ризикам відповідають певні види соціального страхування.

Організація соціального страхування в ринковій економіці базується на таких основних принципах: поєднання обов’язковості й добровільності соціального страхування; соціальне партнерство держави, працедавців і найманих робітників; компенсація втрати особистих доходів і працездатності; формування й використання цільових позабюджетних фондів; поєднання державного регулювання і ринкового саморегулювання страхової діяльності; взаємодія основних суб’єктів соціального страхування – страхувальників і застрахованих громадян; баланс економічної ефективності й соціальної справедливості; суспільна солідарність і індивідуальна відповідальність у страхуванні громадян; профілактика і реабілітація соціальних ризиків.

Найважливіша економічна функція соціального страхування полягає в створенні необхідних умов для відтворення трудових ресурсів. Водночас соціальне страхування – це невід’ємна частина політики держави в соціальній сфері. У цьому аспекті система соціального страхування – одна з передумов забезпечення соціальної справедливості в суспільстві, створення й підтримки політичної стабільності.

Таким чином, за допомогою соціального страхування суспільство вирішує такі завдання:

• формує грошові фонди, з яких покриваються витрати, пов’язані з утриманням осіб, які не беруть участі в трудовому процесі;

• забезпечує необхідну кількість і структуру відтворення трудових ресурсів;

• скорочує розрив на рівні матеріального забезпечення працюючих і тих членів суспільства, які не працюють;

• домагається підвищення життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу.