2. Об’єкти й суб’єкти соціальної політики

Менеджмент у соціальному захисті є одним з видів соціального управління, тобто такого управління, головним суб'єктом і об'єктом якого виступає людина. Сфери діяльності соціальної політики: соціальний захист, зайнятість населення, охорона здоров'я, житлова політика, освіта тощо. Проблеми, у вирішенні яких бере участь соціальна політика: безробіття, економічна незалежність, бідність, безпритульність, дискримінація, інвалідність, непрацездатність, підтримка мінімально прийнятного рівня життя, нівелювання соціальної нерівності, забезпечення соціального добробуту.

Об'єктом соціальної політики є все населення держави, на відміну від соціального захисту, де об'єктом залишаються тільки вразливі верстви населення. За принципом потреби в соціальних благах можна виділити такі соціальні групи: новонароджені й матері, сім'я і діти, учні та молодь, працездатне населення (зайняті й безробітні), пенсіонери (працюючі і непрацюючі), особи похилого віку, важкохворі й інваліди, люди, які постраждали в результаті воєн, катастроф, стихійних лих, біженців і мігрантів, національні меншини.

Суб'єкт соціальної політики – держава, завдяки якій здійснюється вплив на суспільство через затвердження законів організації соціального захисту населення, а суб'єкти соціального захисту безпосередньо надають соціальні послуги за допомогою державного сектора, комерційного сектора, суспільного сектора, неформального сектора.

Задачу соціальної політики можна визначити як посилення соціальної солідарності і партнерства населення в напрямку підвищення загального добробуту суспільства.

Цілі соціальної політики – вирішення або поліпшення соціальних проблем, зменшення нерівності в суспільстві та уникнення економічної й соціальної маргіналізації.

Завдання соціальної політики – поліпшення умов праці й життя всіх верств населення, надання особливого захисту і допомоги бідним і малозабезпеченим групам населення.

Поле діяльності державної соціальної політики обумовлене наявними в суспільстві соціальними проблемами, які належать до компетенції соціальної політики.

Менеджмент соціального захисту – поняття багатозначне і виражає різні сторони, грані, аспекти управління. Основні з них:

1. Організаційно-структурний аспект. Ключова проблема – суб’єкт менеджменту соціального захисту.

2. Функціональний аспект соціального захисту пов'язаний зі способом виконання функцій. Він висвітлює як різні структури в системі соціального захисту (допомоги) виконують певні функції – загальні й конкретні.

3. Професійно-діяльний (кадровий). Відображає структуру й функціональні обов’язки професійних кадрів управління.

4. Процес постановки цілей, задач і організація практичної діяльності, спрямованої на їх виконання за допомогою різних засобів, форм і методів. У процесі управління соціальним захистом важливо пов'язувати цілі і задачі, а також ухвалюванні управлінські рішення з ресурсами – інформаційними, матеріальними, трудовими, фінансовими, часовими.

5. Гносеологічне, тобто менеджмент соціального захисту є наукою, яка вивчає структуру функції, професійну діяльність і процес управління.

6. Навчально-освітнє, тобто менеджмент соціального захисту розглядається як навчальна дисципліна, яка є складовою частиною навчальних планів і програм з підготовки й підвищення кваліфікації кадрів системи соціального захисту, допомоги.

Таким чином, кожен з наведених аспектів (значень) розкриває певну сторону такого багатозначного поняття як «менеджмент соціального захисту».

Сутність управління в соціальній роботі виявляється: по-перше, в підтримці, збереженні характеристик, значень, результатів керованого об'єкта, керованої системи соціального захисту, допомоги. Тому в процесі соціального управління часто використовується стратегія й практика збереження того, що вже досягнуто в попередній період часу; по-друге, в поліпшенні, розвитку, вдосконаленні параметрів об'єкта, системи.

Останнє задається як процесом постановки цілей, задач «на зростання», так і практичними діями з їх досягнення, виконання й знаходить віддзеркалення в стратегії і тактиці розвитку. У результаті об'єкт, система переходять в інший, бажаний стан з поліпшеними параметрами. По-третє, сутність управління проявляється також і в погіршенні параметрів об'єкта, системи або навіть у зведенні їх «до нуля». Таким чином, аналіз поняття «менеджмент соціального захисту» дозволяє зробити висновок про те, що система управління в соціальній роботі недостатньо вивчена. Подальше проведення досліджень в області менеджменту соціального захисту має бути зосереджене не тільки на питаннях розробки нормативно-правового забезпечення функціонування соціальних служб, центрів, але й на організації діяльності нових видів соціальних послуг.